Pa prostu / Па-просту

  • Płacz zwanoŭ

    23. Zabytaja tragedia kala Krynak (5)

    Syn rasstralanaj Wolhi Ciruk Uładak świedczyŭ, szto Jurczenia adnaho razu spytaŭ, jak im żywiecca biez maciary i skazaŭ: nie żałujcie matki, bo to komunistka. Mużczyna z mlina ŭ Nietupi na sudzie skazaŭ, szto na druhi dzień pośle egzekucji Jurczenia naławiŭ rybaŭ i zawioz ich dla…ЧЫТАЦЬ ДАЛЕЙ / CZYTAJ DALEJ

Po pudlaśki / По-пудляські

  • Kinoman

    14. Chto vpravo, chto vliêvo, chto v błudy

    Posłuchavšy v radivi 13 hrudnia 1981 promovu generała Jaruzelśkoho razy dva-try, my z Gienikom R. i Janom G. vyryšyli, što nam u Varšavi nema sensu zmahatisie ni za socijalizm, ni proti socijalizmu, i postanovili evakuovatisie na Biłostôčynu. Zreštoju, šče pered południom toho samoho dnia administracija domów studenta ohołosiła zarządzenie, što studenty povinny pokinuti akademiki i jiêchati dochaty. ЧЫТАЦЬ ДАЛЕЙ / CZYTAJ DALEJ

RSS і Facebook

Ruch napierad zrazumieła kudy

Napiaredadni sustrečy z Alaksandram Łukašenkam nakont losu dalejšaj intehracyi Rasieji ź Biełaruśsiu, Uładzimir Pucin skazaŭ: „My […] z našymi biełaruskimi partnerami […] ruchajemsia napierad u značnaj stupieni. Ale na što my zmožam vyjści, pakul niezrazumieła”. Sustreča abodvuch prezydentaŭ u Sankt-Pieciarburhu 20 śniežnia adbyłasia, ale bolšaj…

Čoho my ne miêli v komunizmi

Komunizmu jak osobistoho dosviêdčania diś ne pomnit čuť ne połovina žytelôv Pôlščy. Ja maju na vvazi vsiêch tych, kotory vrodilisie po 1982 roci i do škoły pujšli vže v postkomunistyčnuj krajini. Dla jich komunizm to epocha, pro kotoru vony doznajutsie od baťkôv i didôv abo…

Čałaviek pamiežža

U listapadzie minuła 160 hadoŭ z dnia naradžeńnia Mikoły Jančuka, jaki ŭ 1918 hodzie, u vieršy „Jankovi Kupali na pametku”, napisanym po-svojomu, adznačyŭ: A Pudlasie i Ruś Biêła, Jak dviê sestry rôdny. Mov odnoho čłonki tiêła, Byli b zavše zhôdny. Ale dola jich lichaja Zdavna…

Koli zychodiat šramy z dušê

Dominika Puc w spektaklu „Pudstryžyny” według Bohumiła Hrabala. (Fot. Jan Maksymiuk)

(Słowo okolicznościowe Jana Maksymiuka, tłumacza tekstów do spektakli „Pudstryžyny” i „Divosnuby” w języku podlaskim, po premierze spektakli w Teatrze Dramatycznym w Białymstoku 24 września 2019.) Asia [Joanna Troc] poprosiła mnie, żebym powiedział Państwu parę słów na zakończenie tego fantastycznego spektaklu. Myślę, że jeszcze ze dwie…

Našy 100 liêt odinokosti

Mało chto, musit, viêdaje, što dokładno 110 liêt tomu na Pudlašy počavsie biłoruśki teatr po-svojomu. Mužyki i baby z sioła Kleniki (gmina Čyžê) 20 veresnia 1909 roku zrania vyrušyli piêšo do Biêlśka (20 kilometruv), kob nadvečôrkom pokazati bilščanam spektakl podług komedyji „Rozumny i dureń” ukrajinśkoho…

Spadčyna „Basovišča”

Miesiac paśla taho, jak prajšło apošniaje, tryccataje pa liku „Basovišča”, śviet adznačyŭ jašče adny muzyčnyja ŭhodki: minuli 50 hadoŭ z času słavutaha amerykanskaha festyvalu Woodstock, viadomaha taksama pad mianuškaj „3 dni miru i muzyki”. Woodstock adbyŭsia ŭsiaho raz, ale praz paŭstahodźdźia zhadvajuć hety festyval nia…

Dlaczego po podlasku. Odpowiadam Olegowi Łatyszonkowi

Jan Maksymiuk ogłasza ideę “swojej mowy” dla Podlasia. Trialog Białoruski, Łapicze 2004. Obok niego: Hanna Kondraciuk, Jerzy Chmielewski, Sokrat Janowicz

W tomie XXXII pisma „Pogranicze. Studia Społeczne” Uniwersytetu w Białymstoku ukazał się artykuł Dlaczego nie „po swojemu”. Rozważania o społecznej roli i przyszłości wschodniosłowiańskich języków wschodniej Białostocczyzny, autorstwa Olega Łatyszonka, pracownika naukowego Instytutu Historii i Nauk Politycznych na Wydziale Historyczno-Socjologicznym tegoż uniwersytetu. Trzy powody do napisania odpowiedzi Po pierwsze, w swoim…

Koli očy zapluščany, to j okulary ne pomohajut

Minuło 15 liêt, jak u Łapiczach koło Krynok, na vstrêčy Беларускі трыялог 2004, kotoru organizovali Sokrat Janovič z Jurkom Chmielevśkim, ja vystupiv z proponovoju vvesti do biłoruśkich medyjuv na Pudlašy pravopisno-gramatyčny standart movy, obopertoji na hovôrkach Hajnuvščyny i Biêlščyny. Davajte ne vstydatisie siêtych hovôrok publično,…

Bilśkovy son Zoji Sačko pro Vôlku

Son – odna z velmi važnych metafor u zbornikovi viêršuv Zoji Sačko „Poka”, kotory nedavno vyjšov pud šyldom Muzeju Małoji Baťkuvščyny v Studzivodach. Ot, naprykład, viêrš z druhoji časti zbornika, kotora nazyvajetsie „Pozbiêrane z prošłoho”: šče ž je viêtior / što odčyniaje bramu sada /…

Suprać łomu niama pryjomu

11 sakavika 2019 na sajcie Instytutu Pamięci Narodowej (IPN) źjaviłasia paviedamleńnie, što w świetle obowiązującego prawa Romuald Rajs i Kazimierz Chmielowski są (…) niewinni. Chto taki Romuald Rajs „Bury” – tłumačyć, dumaju, nia treba. Nahadaju tolki, što Kazimierz Chmielowski „Rekin” – heta namieśnik „Buraha”, jaki…

Календарыюм

Гадоў таму

  • У лістападзе

    505 – 1519 г. Заканчэньне пабудовы Барысаглебскай царквы ў Навагарадку, помніка архітэктуры готыкі. 445 – 1579 г. Пераўтварэньне Віленскай Езуіцкай Акадэміі ў Віленскі Унівэрсытэт – першы унівэрсытэт ва ўсходняй Эўропе. 405 – 1619 г. Надрукаваньне „Грамматики словенския правильная синтагма” Мялеція Сматрыцкага. 325 …ЧЫТАЦЬ ДАЛЕЙ / CZYTAJ DALEJ

Календарыюм / Kalendarium

Сёньня

  • (153) – 23.11.1871 г. у в. Раманава (цяпер: Леніна) на Случчыне у сям’і царкоўнага дзяка нар. Уладзімір Тэраўскі (расстраляны 10.11.1938 г. у вязьніцы НКВД у Менску), кампазітар, дырыжор, зьбіральнік і гарманізатар беларускай народнай песьні. Напісаў музыку да верша Макара Краўцова (Макара Касьцевіча) „Ваяцкі гімн” („Мы выйдзем шчыльнымі радамі”). Першы раз быў рэпрэсіраваны бальшавiкамі ў 1921 г.
  • (138) – 23.11.1886 г. пам. у Кракаве Адам Кіркор (нар. 21.01.1818 г. у Сьлівіне на Смаленшчыне), беларускі і польскі публіцыст, гісторык і этнограф.
  • (118) – 23.11.1906 г. у Вільні выйшаў з друку першы нумар „Нашай Нівы” (апошні 20.08.1915 г.), штотыднёвай газэты, якая адыграла аграмадную ролю ў беларускім нацыянальным адраджэньні. Спрычынілася да сфармаваньня новай беларускай літаратуры ды публіцыстыкі.
  • (86) – 23.11.1938 г. расстраляны Мікола Красінскі (нар. у 1886 г. у Вілейцы), асьветны і царкоўны беларускі дзеяч. Працаваў у пачатку 20–ых гг. настаўнікам і інспэктарам Віленскай Беларускай Гімназіі і Духоўнай Праваслаўнай Сэмінарыі. З 1925 г. быў супрацоўнікам Інстытуту Беларускай Культуры ў Менску. У 1930 г. арыштаваны і на 5 гадоў высланы ў Аханск у Расею. Паўторна арыштаваны ў 1938 г. 

Новы нумар / Novy numer

Папярэднія нумары

Усе правы абаронены; 2024 Czasopis