Pa prostu / Па-просту

  • Płacz zwanoŭ

    21. Samaabarona i śmierć Żyda Berszki (2)

    Savieckaje vojsko i pahraniczniki spaczatku ŭsich ludziej z hetych troch viosak vyvieźli za Śvisłacz na zborny punkt u Nieparożnicach. Zahadali im usio z saboju zabrać, szto tolko mahli ŭziać na furmanku. Pośle saviety mieli ich parassyłać dalej u Biełaruś. Raptam pryjszoŭ zahad, szto kali chto…ЧЫТАЦЬ ДАЛЕЙ / CZYTAJ DALEJ

Po pudlaśki / По-пудляські

  • Kinoman

    8. Kuneć sielanki

    Nocami z pod ramion krzyżów na rozdrogach sypie się gwiazd błękitne próchno chmurki siedzą przed progiem w murawie to kule białego puchu dmuchawiec Księżyc idzie srebrne chusty prać świerszczyki świergocą w stogach czegóż się bać (Józef Czechowicz, „Na wsi”, 1927) Jak mniê diś dumajetsie, dekada… ЧЫТАЦЬ ДАЛЕЙ / CZYTAJ DALEJ

RSS і Facebook

Čoho my ne miêli v komunizmi

Komunizmu jak osobistoho dosviêdčania diś ne pomnit čuť ne połovina žytelôv Pôlščy. Ja maju na vvazi vsiêch tych, kotory vrodilisie po 1982 roci i do škoły pujšli vže v postkomunistyčnuj krajini. Dla jich komunizm to epocha, pro kotoru vony doznajutsie od baťkôv i didôv abo z knižok čy filmuv.

Značyt, bôlš-menš połovina biłorusuv na Pudlašy ne maje osobistoho porumnania, čym teperyšni biłoruśki ruch odrôznivajetsie od koliśnioho, koli Pôlšča była polityčnym satelitom Soviêćkoho Sojuzu. Ja pochodžu z pokoliênia, kotore pujšło do peršoji klasy pudstavôvki v 1965 roci. Tomu, jak dumaju, ja požyv dostatočno dovho i v komunizmi, i posli joho, kob miêti pravo zrobiti siakije-takije porumnani.

Koli hovoryti pro najvažniêjšy rečy i spravy, kotorych pered 1989 rokom preč ne było ne tôlko sered biłorusuv, ale i sered polakuv, to mniê prychodiat na dumku tôlko dva punkty… Nevže tak mało pominiałosie, zapytajete? Sudiête sami.

Po-perše, pered 1989 rokom ne było v Pôlščy pluralizmu hromadśkoho žytia. Pôlśkich organizacijuv było mnôho, ale pro toje, što vony byli pluralistyčny v sensi sviêtopohladu čy nezaležny od ułady, hovoryti ne dovodiłosie. Nu a dla biłorusuv organizacija była vsioho odna – Biłoruśkie Hromadśko-Kulturne Tovarystvo (BHKT) – jakaja ciêły čas znachodiłasie pud strohim nahladom kuratoruv z słužby bezpeki i svojich „tovaryščuv”, kotory ne odchilalisie od „partyjnoji liniji”.

Teper u pudlaśkich biłorusuv same menš tuzin raznych organizacijuv (ja naveť ne mohu jich pereličyti, ne zahladajučy na internetnu storônku Ministerstva Nutranych Spravuv i Administraciji, na kotoruj publikujutsie štorôčny spisy deržavnych grantuv dla nacijonalnych menšostiuv u Pôlščy). I takaja pluralistyčna sytuacija zdajetsie vsiêm nam naturalnoju. Ale ž tak było ne vse, „naturalnym” koliś było tôlko BHKT, kirovnictvo kotoroho vmiêło doskonało blokovati vsiê inicijatyvy, jakich ne zatverdžała słužba bezpeki. Poviêrte diaďkovi, kotory prožyv svojiê 60 liêt i sprobuvav ne tôlko zasnovati nezaležnu biłoruśku studenćku organizaciju na počatku 1980-ch liêt, ale i „podziejničav” u BHKT na zychodi komunistyčnoji epochi.

Po-druhie, pered 1989 rokom ne było v Pôlščy literatury na pudlaśkuj movi (literatury po-svojomu). Koli i vyjšło štoś po-svojomu za komunizmu, to jak absolutna marginalija, jak štoś stydlive, što nijak ne pasovało do magistralnoji liniji našoji biłoruskosti. A teper možna skazati, što raniêj marginalne v našuj literatury začynaje pomału stanovitisie magistralnym.

U minułum miêseci Viktor Stachvijuk počav publikovati v Facebook’ovi svôj roman „Podych temry”. Tože v minułum miêseci vyjšła (u elekroničnum vydani) knižka prozy Haliny Maksymiuk „Môj čeśki film”. U siêtum miêseci vychodit knižka „Kazki Andersena dla małych i starych”. Na počatku siêtoho roku vyjšli dviê inšy knižki: Zoja Sačko „Poka” (poezija) i Halina Maksymiuk „Biêlśk, Knorozy, Ploski (i inšy vjoski)” (proza). U 2018 roci vyjšła knižka Barbary Goralčuk „Na porozi” (poezija). A v 2017 roci vyjšła knižka „Kazki po-svojomu”. Usiê siêty vydani napisany na pudlaśkich hovôrkach, jakije razom uziaty je našym skarbom i spuvtvorat pudlaśku movu. Pro takije vydani pry komunizmi nichto i ne maryv.

Usiê inšy formy aktyvnosti, kotory zjavilisie peršy raz u biłoruśkum ruchovi posli upadku komunizmu (polityčna partyja, „Basovišča”, „Czasopis”, profesijny biłoruśki teatr, biłoruśka filologija v Biłostoku, itp.), u takôm čy inšum kštałti byli dostupny pry komunistach dla polakuv.

Demokratyja posli komunizmu dała pudlaśkim biłorusam tôlko dviê zovsiêm novy rečy: organizacijny pluralizm i pudlaśkomovnu literaturu. I siêty rečy dla mene – synonimy svobody i autentyčnosti, kotorych tak môcno brakovało pered 1989 rokom.

Jan Maksimiuk

Пакінуць адказ

Ваш адрас электроннай пошты не будзе апублікаваны.

Календарыюм

Гадоў таму

  • ў красавіку

    980 – у 1044 г. пачаў княжаньне ў Полацку Усяслаў Брачыслававіч, званы Чарадзеем. Яго славутая дзейнасьць была апісана ў паэме „Слова аб паходзе Ігаравым”. 920 – у 1104 г. адбыўся вялікі паход кааліцыі князёў Кіеўскай Русі, арганізаваны Уладзімірам Манамахам на …ЧЫТАЦЬ ДАЛЕЙ / CZYTAJ DALEJ

Календарыюм / Kalendarium

Сёньня

  • (230) – 23.04.1794 г. утварылася Найвышэйшая Літоўская Рада – рэвалюцыяйны ўрад Літвы і Беларусі падчас Касьцюшкоўскага паўстаньня.
  • (138) – 23.04.1886 г. у мястэчку Пасадзец Вілейскага павету нар. Зьмітрок Бядуля (сапр. прозьвішча Самуіл Плаўнік, пам. 3.11.1941 г. у эвакуацыі каля Уральска ў Казахстане), пісьменьнік. Друкаваўся з 1910 г., пачаткова ў „Нашай Ніве”. У лютым 2020 г. адбылася эксгумацыя яго ў Уральску, а 3.11.2020 г. адбылося перапахаваньне на Усходніх могілках у Менску.
  • (120) – 23.04.1904 г. у вёсцы Нізок, Ігуменскага павету, нар. паэт Паўлюк Трус. Маючы 25 год памёр у Менску на тыф, пахаваны на Вайсковых могілках.
  • (80) – 23.04.1944 г. ва Уснаршчыне на Беласточчыне нар. Мікола Давідзюк – мастак, прафесар Акадэміі Мастацтваў у Лодзі, якую закончыў у 1969 г. і з якой звязаны працай з 1971 г., з 1989 г. вядзе ў ёй майстэрню жывапісу. З нагоды юбілею жадаем спадару Міколу творчага натхненьня, новых прац і выставак!

Новы нумар / Novy numer

Папярэднія нумары

Усе правы абаронены; 2024 Czasopis