Pa prostu / Па-просту

  • Płacz zwanoŭ

    10. Abława na kamunistaŭ (3)

    Abławu ŭ Harkawiczach Niemcy zarhanizawali ŭ nacze. Akrużyli wiosku i ludziej zahnali ŭ szkołu. Śpiarsza zrabili pieratrus-rewizju ŭ 27-mi chatach. Chadzili z sołtysam, jaki wioŭ ich na padworki i kazaŭ, chto tam żywie...ЧЫТАЦЬ ДАЛЕЙ / CZYTAJ DALEJ

Po pudlaśki / По-пудляські

  • OMELAN

    Sud’ba czołowi͡͡ecza slipaja. Dyt’iatko jak rodytsia, to uże w den’ roduw w niebianskuj tietradi sud’bu jomu zapysujut. Tropinku żytia aż do smerti. I dorożka taja nawet’ jak pokruczona, powychrowana, to niezminna...ЧЫТАЦЬ ДАЛЕЙ / CZYTAJ DALEJ

RSS і Facebook

В дорозі назад

В пана Нэстэрука кілька улеюв. Іх колеры такі жэ як улеюв в іншых господарув. Оно одіон нешчаслівы чы лэпш сказаті ліхі. З вырезаным в дрові ліціом дівітся на кожного гостя з погрозою: далеј нэ ліêж – сіој міод тôлько мôј. Заходімо на подвôрок. На шчасте в самого господара е охвота коб пустіті в хату навэт нэзнакомого а і похвалітіся выробамі.

– Вам трэба вэлікі чы малы слоік продаты?

З початку подумалі купіті по одном мэншым для кажного з нас, але хто знае колі знов попадэм в такое месьце? Трыдсэть злотых за такіе дары прыроды то всё ж такі дарэмшчына. Рэшылі взяті два бôльшы.

Автор тэксту, пан Стэфан Нэстэрук і ёго міоды Фото Юркі Раецкого
Автор тэксту, пан Стэфан Нэстэрук і ёго міоды
Фото Юркі Раецкого

– Давайтэ зробімо знімку на ґанкові як сідітэ – Юрка Раецкі (фотограф, автор  „Пудляськіх кліматув”) вжэ рыхтовав об’ектыв.

Тутэйшы жытіêлі ждут гості. На мэжы Біловіêжскојі пушчы, в Лозіці зімою нэ встрэчается за мнôго прыезных так што господар нэ міêв нічого протів. Двіê хаты далеј жывэ пані Тэкля з сыном Романом. То якраз вона пудказала што сусіêд продае для „варшавякув” самы здоровы міоды. Водят воны одну з пэршых агротурыстык в околіці. – Колісь то быв выняток але тэпэр кругом новы робят, – кажэ пані Тэкля. – І правду скажу, што шчэ ніхто нэ жалівся. Мојі гості все як збіраліся назад, дома казалі, што знов прыедут. І прыјіжжают. Одны з Кракова всэ в мэнэ на вакацјах. Сюю фотку мэні пэрэслалі на памэтку, о тута-о, – тут пані Тэкля всказала рукој знімку з собою і молодую сімјою з дітятом. – Якая доброта, вкуснота – все кажут. Бо ж то натуральнэ всіо едло, колісьне.

Автор і пані Тэкля Патэюк. Ммм... Якая доброта, вкуснота... Фото Юркі Раецкого
Автор і пані Тэкля Патэюк. Ммм… Якая доброта, вкуснота…
Фото Юркі Раецкого

– Ну, нас колісьні рэчы інтэрэсуют најбôльш – старые ручнікі, макаткі, сорочкі, рукодело, але і тое што зварэно, прыготовлено на обіêд тожэ – Юрка взял на вілочку кусок мелёнэґо котлета. – Ммммм. Якое то мясо?

– Козльятіна. Вэльмі вкуснэ, правда? До того бабку маетэ, шкваркі, цібулю і шчэ капусту. Всіо бэрêтэ.

Як для всякојі господыні так і для пані Тэклі тяжко најті лепшы комплемэнт як јіêсті так охвотно i так хапаті, што вушы трэсутся.

Такіх як я і Юрка волоцюгув нэ вэльмі мнôго. Заміêст сідіêті в хаті, втікаті в горы на Крупувкі, або гуляті по сопоцькум „Монцякові». Нам в головах всэ загородя пудляськіх сіол. І нэ важно, што Юрка на штодэнь жывэ в Білостоку, а я в Варшаві. По дорозі на новы шляг часто говорымо між собою коб занадто нэ тягнулось. Пэрэважно тожэ про Пудляшэ.

– Мне здавалося шчэ тых пара ліêт тому што всіо ідэ ку куньціові, – кажэ Юрка. – Лавочок штораз мэнш, культуры меснојі штораз мэнш, пісэнь, люді тожэ. Всіо в хутком часі пропадэ. Але глянь, што зробілося. Людэ началі боронітіся пэрэд тôм і діся одчыняют агротурыстыкі, фэстівалі, вытягают з сундукув хто што мае і кожны хвалітся як рôдным, месным, пудляшскім.

Зразу прыпомніêлісь мніê мојі пэршы појіêздкі і заўвагі шчэ пэрэд 2012/2013 рôком. Збôльшого так выпав нам тој пэрэломны момэнт. Спішывся знакомітіся з Пудляшом, бо одчував што зара нічого нэ будэ, всіê цікавы і важны людэ повмірают, а на тое міêсце выростэ ліêс.

Час втікае і пры всіêх проблемах рэгіёона трэба звэрнуті увагу, што навэт і говоркі нэ зыйшлі так зусіêм як нэдавно здавалося. Пудляшук – Білорус чы Подляшук – (вжэ) Поляк од пэвного часу почті на кажнум шагові напомінае собіê про сэбэ. Мімо очывідных зміêн всэ е з кім поговорыті, дэ пуйті, што поспіваті коб оддохнуті пудляськім/білоруськум воздухом. Навэт в Білостоку. То шчэ нэ уровэнь Сьлёнска, але і нэ пропаст, якую пэвно добрэ помніт з початкув „Там по маёвуј” Дорофей Фёнік. Головнэ што дэсь знікае стыд – најбôльша пэрэшкода на дорозі до розвітка пудляськой культуры. Всэ е людэ як пані Тэкля Патэюк, Стэфан Нэстэрук чы іншы. Одны зусіêм анонімны, другі помаленьку знакомы свіêту.

Колі подуматі довш над прычынамі такого розвітку можна заўважыті, што як всэ доброю допомогую е грошы. Пры нэдохватку вэлікого пэрэмыслу, колісьнёго рольнічого жытя і бôльшой кôлькості старых над молодымі наступіла рэгабілітація мінулых профэсій. Бабы і діêды нэ дурны і шукают іншых дорог, коб заробіті і пэрэдовсіêм заняты вольны час. Навэт прыхваткамі. Одён робіт вырэзкі над окнамі, другі пропонуе для варшавякув поêздіті на куцыкові, а старшы кобіêты вжэ е познаты в ціêлой дэржаві за справою вкуснојі кухні. Воны былі всэ, але в добі інтэрнэта могут постаті такіе зôркі і сымболі рэгіёна як ніколі раней.

Добрым прыміêром выкорыстаня грошы з Эўропейской Уніі хај будэ сіоло Топорê, што в гміні Клішчэлі. Співаку і одному з лідэрув гурта „Вôрлянê” Віталёві Соха вдалося вэрнуті жыте старэнному обраду „Пэрэпэліці”. Нажаль я нэ вспіêв взяті удіêл в пэршой, котора одбылася в 2017 році, але змог вжэ побачыті iйê в сюм рокові. На самум веліком, можэ трохі бугроватом полі вёскі собраліся жытіêлі нэ оно месны але тожэ з Суховольцюв, Білостока і гурты з Бiлорусі. Пры труду направду нэвэлікой кôлькості люді всіê моглі статі учаснікамі: послухаті, поспіваті чы жаті жыто на колісьні спосôб. Одны гострылі сэрпы, другі косілі, а трэті вэзалі вжэ прыготовлены снопкі. І хоч сіого ліпця того што собрано нэ можна назваті хорошым пліоном бо рôк нэ вэльмі уроджайны, то глідіêті самы традіційны тэхнікі было так цікаво і прыемно як ніколі. На самум діêлі справа в сымболіові, нэ в кôлькості.

Юрка Раецкі – пудляські фотограф Фото автора
Юрка Раецкі – пудляські фотограф
Фото автора

І в тôму якраз знаходітся основна заслуга організаторув: контакт з коліснім нэ тôлько што нэ вмірае і нэ звјазуется бôльш з бідою, але напротів. Грошы на такіе ініцыятывы йдут од гміны, од повіêту і з Эвропы. Прыедэ тэлевізія, радзіво і ўчаснікі. Раптом в шарум будённум днёві кругом повно забавы, сміêху і колёровуј одяжкі. В такой дэнь ніхто нэ хворэе і нэ сумны.

Очывідно, што такіе ігры і рэконструкцыі давного Пудляша нэ могут статі штодэнностю і нэ могут тожэ зрôмнаті ёго гора якім бывалі вуйны, голод, ліхая судьбa і тяжка робота. Такая картіна была б просто неправдою – про тое і нэ трэба говорыті. Однак колі вжэ можна поглянуті хоч на хвіліну назад – тогды чом нэ? Кірункі вжэ вызначоны і вôн хучэй за всіо нэ змінітся. Тым важнейшы і тым дорожэйшы такіе справы. Молодёж свое помніт. Колі тэпэр нэ відно, тогды за якісь час будэ. Колі нэ сэрэд всіêх, тогды хоч в часті з йіх. Навэт віртуальна спульнота Пудляшукув як „Говорымо По Своёму” мае вжэ бôльш чым 10 000 фанув. Одному мало, другому мнôго, але зусіêм нэ зауважыті того вжэ нэможліво.

Матвей Стырчуля

Календарыюм

Гадоў таму

  • ў лістападзе

    450 – 12.11.1572 г. у Заблудаве памёр Рыгор Хадкевіч, гетман Вялікага Княства Літоўскага, выдатны беларускі дзеяч, апякун супрасльскай лаўры, заснавальнік у Заблудаве першай на Падляшшы друкарні, а таксама манастыра, школы ды шпіталя. 305 – 20.11.1717 нар. Георгій (пам. 13.02.1795 г.), праваслаўны архіепіскап …ЧЫТАЦЬ ДАЛЕЙ / CZYTAJ DALEJ

Новы нумар / Novy numer

Папярэднія нумары

Copyright © 2022 Czasopis