Pa prostu / Па-просту

  • Płacz zwanoŭ

    Byli heto zwyczajnyja bandyty, ale prykidwalisa, szto jany – „Wojsko Polskie”

    U Pałudniowym Wostrawie zaraz na paczatku wioski staić charoszy dom z gankam, u jakim kaliś żyła siamja Ściapana Chmialeŭskaho. Heto byŭ moj daloki swajak. Dom staić pusty jak paru let tamu pamiarła niawiestka Żenia, a trochi raniej jaje mużyk Tolik. Dziciej u ich nie było….ЧЫТАЦЬ ДАЛЕЙ / CZYTAJ DALEJ

Po pudlaśki / По-пудляські

  • Kinoman

    14. Chto vpravo, chto vliêvo, chto v błudy

    Posłuchavšy v radivi 13 hrudnia 1981 promovu generała Jaruzelśkoho razy dva-try, my z Gienikom R. i Janom G. vyryšyli, što nam u Varšavi nema sensu zmahatisie ni za socijalizm, ni proti socijalizmu, i postanovili evakuovatisie na Biłostôčynu. Zreštoju, šče pered południom toho samoho dnia administracija domów studenta ohołosiła zarządzenie, što studenty povinny pokinuti akademiki i jiêchati dochaty. ЧЫТАЦЬ ДАЛЕЙ / CZYTAJ DALEJ

RSS і Facebook

Opowiadannie

Pryhody Pudlaszoŭ

2. Pryhody Oleksieja (6)

Rys. Dominika M. Szmurło

Po jakoumsia czasi Oleksiej skazaŭ: – Dawaj lażemo, jakoś nezruczno sidieti. – Oj, a mnije szcze ne można. – To ne budem rozdziahatisia, tak poleżymo odne pry druhuom. Oleksiej liuoh na pleczy, a wona bokom, położyła hołoŭ na joho ruku. Roskazowała sztoś pro swoje studia….

Opowiadannie

Pryhody Pudlaszoŭ

2. Pryhody Oleksieja (5)

Rys. Dominika M. Szmurło

Pohoworyli, napilisia wody z kuboczkoŭ i reszyli projtisia. Christina skazała, szto lubit mnuoho choditi. Oleksiej spytaŭ: – Chrystinko, a może pujdemo do restauracji u Słotwinkomu Parkowi, aż pry Staruoj Dorozi. Tam uhoszczajut peczanymi bananami, najlepszymi u Puolszczy. – To idem. Bude czas pohoworyti. Szli ne…

Opowiadannie

Pryhody Pudlaszoŭ

2. Pryhody Oleksieja (4)

Rys. Dominika M. Szmurło

Odnoji noczi Oleksiej ne muoh zasnuti. W piżami sieŭ na kanapi, okryŭsia sukonnoju płachtoju i ŭkluczyŭ telewizor. Tam jakraz była ezoteryczna prohrama. Lude zwonili do astrolożki Saturnii. Joho ŭdiwiło, jak mnouho można doznatisia po czisle rożdienija. Na kunci prohramy woruożka skazała: – Obaczymosia za tyżdeń…

Pryhody Pudlaszoŭ

2. Pryhody Oleksieja (2)

Rys. Dominika M. Szmurło

Uże ŭ ponediłok zazwoniŭ do jije biura. Telefonistka skazała „minutu”, ale minuło może piat’, odnako nichto ne odzywaŭsia1. Zazwoniŭ szcze raz i jomu skazali szto Karoliny nema. Takoje poŭtoryłosia szcze dwa, a może try razy. Kotorohoś dnia zajszoŭ do sekretarki dyrektora i poprosiŭ kob zazwoniła…

Opowiadannie

Pryhody Pudlaszoŭ

2. Pryhody Oleksieja (1)

Byŭ choroszy poranok. Jarko świtiło majowe sońcie. U Lenewi lude powychodzili na huliciu. Boulszyństwo siediło na łaŭkach, nekotory stajali koło swich brunoczok, jakoby kohoś żdali. Wiera toże wyszła na huliciu, wona żdała swoho Wołodiu. Puszoŭ do Ihnatowych dohoworytisia na szczot budowy ich nowoi chaty. Trochu…

Opowiadnnie

Pryhody Pudlaszoŭ

1. Pryhody Antonija (5)

Sietoho weczera ŭże ne było dobroho nastrojenia. Rozmowa ne kleiłasia. Mirek podiakowaŭ za weczeru, hlanuŭ na Soniu i skazaŭ Nasti: – Normalny chłopoty, koli dziwczyniata dorastajut. Sonia ne bez pryczyny złowała na Mirka. Po toj noczy, koli wona ich podsłuchoŭwała, juoj schotiełosia sprobowati po-nastojaszczomu. Nu…

Opowiadnnie

Pryhody Pudlaszoŭ

1. Pryhody Antonija (4)

Nastia do roboty jezdit rowerom, chot’ maje bezpłatny bilet na pojezd. Ne opłatitsia żdati. Rowerom chuczej projede tyje szest’ kilometroŭ. Na dorozi mieżdu Czeremchoju a Kliszczelami-Stacjoju robuotniki układali jakijeś kabli. Koli ich minała, odin z ich jakoś osobienno na jei podiwiŭsia. Może sekundu hlanuła jomu…

Opowiadnnie

Pryhody Pudlaszoŭ

1. Pryhody Antonija (3)

– Ale baboŭ welmi trudno poniati, dumojut pro odne a howorat szto innoje. – Antonij, ty uspokojsia. Za szto tebe mieliby karati? Za toje szto prospaŭsiaby z czużoju żuonkoju? Ty dumajesz, szto to jakijsia perestupok? – Och, może nie, może racja po twojuoi storonie, ale…

Opowiadnnie

Pryhody Pudlaszoŭ

1. Pryhody Antonija (2)

Odnako wyniaŭ kiliszki i postawił na stolie. Luba rozpakowała tort, odkryła butyłku i sama naliła do kiliszkuŭ. – Za znakomstwo, – puodnesła kiliszok w storonu Antonija. Toj jakoś ne pokazaŭ radosti na twarowi, trochu otiahawsia. – Wypiti z jeju, czy skazati szto ne pju? –…

Календарыюм

Гадоў таму

  • У красавіку

    – 9(21).04.1835 г. у Віцебску нар. Ялегі Пранціш Вуль (сапр. Элегі Францішак Карафа-Карыбут), беларускі паэт. Удзельнічаў у  студзенскім паўстаньні, за што быў сасланы ў Сібір. Апошнія гады жыцьця правёў у Варшаве, дзе з Вінцэсем Каратынскім і Адамам Плугам стварыў беларускі …ЧЫТАЦЬ ДАЛЕЙ / CZYTAJ DALEJ

Календарыюм / Kalendarium

Сёньня

  • (371) – у пачатку красавіка 1654 г. пад Масквой пачалі зьбірацца войскі з намерам зьнішчальнай агрэсіі супраць беларускіх земляў – Вялікага Княства Літоўскага.
  • (179) – 4.04.1846 г. у Вільні памёр Лявон Бароўскі (нар. 27.05.1784 г. у Пінску), літаратуразнавец, пэдагог і публіцыст. У  1807-1811 гг. выкладаў рыторыку і паэтыку ў Сьвіслацкай гімназіі, з 1814 г. выкладаў літаратуразнаўства і красамоўства ў Віленскім унівэрсытэце, а ў 1831-1842 гг. -- у Віленскай духоўнай акадэміі.
  • (136) – 4.04.1889 г. у Баяршчыне каля Лепля на Віцебшчыне нар. кс. Віталь Хамёнак, дзеяч беларускага хрысьціянскага руху. З 1925 г. служыў у Друйскім кляштары айцоў мар’янаў. У 1938 г. разам з іншымі беларускімі сьвятарамі дэпартаваны з Друі ў цэнтральную Польшчу. Памёр 24.12.1971 г. у кляштары айцоў мар’янаў у Скурцы каля Седлец.
  • (134) – 4(16).04.1891 г. на Сакольшчыне нар. Язэп Варонка, старшыня і міністр замежных спраў Народнага Сэкратарыята Беларускай Народнай Рэспублікі (21.02. – 23.07.1918 г.), удзельнічаў у падрыхтоўцы і правядзеньні Першага Усебеларускага Зьезду ў Менску ў сьнежні 1917 г., быў старшынёй Выканаўчага Камітэту Зьезду,
  • (132) – 4.04.1893 г. нар. на Смаленшчыне Мікола Шчаглоў-Куліковіч – кампазытар, этнограф, паэт. Выпускнік Маскоўскай Кансэрваторыі. Працаваў настаўнікам музыкі, з 1939 г. быў дырыжорам сымфанічнага аркестра Усебеларускага Радыёкамітэту ў Менску. У час нямецкай акупацыі займаўся творчай працай у Менску. З 1950 г. жыў у ЗША. У 1950 г. заснаваў у Нью-Ёрку беларускі хор, потым  кіраваў беларускімі харамі ў Кліўлендзе й Чыкага. Памёр 31.03.1969 г. Пакінуў вялікую музычную спадчыну; быў аўтарам опэр, сымфоній, вакальных твораў, апрацовак народных песень.
  • (121) – 4.04.1904 г. у Александрове каля Дзісны нар. кс. Юры Кашыра. З 1925 г. уступіў у кляштар айцоў мар’янаў у Друі. У ІІ сусьветную вайну вёў душпастырскую дзейнасьць у Росіцы на Віцебшчыне. 18.02.1943 г. быў спалены з вернікамі ў Росіцы падчас нямецкай карнай экспэдыцыі.

Новы нумар / Novy numer

Папярэднія нумары

Усе правы абаронены; 2025 Czasopis