Pa prostu / Па-просту

  • Płacz zwanoŭ

    Za rasstreł kaniec kancoŭ nikoho nie abwinawacili

    Potym Jurczeniu na UB dapytwali jaszcze czatery razy. Na kaniec pry prysustwi prakuratara. Jurczenia szczacielno raskazwaŭ, jak zaŭdawaŭ Niemcam ludziej, jakich pośle rasstralali. Nadto nie piareczyŭ toża, kali pytali jaho, ci heto praŭda, szto świedczyli ludzi. Na kaniec 15 stycznia 1953 r. pryznaŭso da winy,…ЧЫТАЦЬ ДАЛЕЙ / CZYTAJ DALEJ

Po pudlaśki / По-пудляські

  • Kinoman

    14. Chto vpravo, chto vliêvo, chto v błudy

    Posłuchavšy v radivi 13 hrudnia 1981 promovu generała Jaruzelśkoho razy dva-try, my z Gienikom R. i Janom G. vyryšyli, što nam u Varšavi nema sensu zmahatisie ni za socijalizm, ni proti socijalizmu, i postanovili evakuovatisie na Biłostôčynu. Zreštoju, šče pered południom toho samoho dnia administracija domów studenta ohołosiła zarządzenie, što studenty povinny pokinuti akademiki i jiêchati dochaty. ЧЫТАЦЬ ДАЛЕЙ / CZYTAJ DALEJ

RSS і Facebook

Koladovanie

Peršy raz ja pujšov koladovati v 1963 abo 1964 roci, jak šče ne chodiv do škoły. My žyli na koloniji, kilometer za siołom, i tohdy v mene ne było v seliê koleguv, z jakimi ja môh by koladovati na Ruzdvo. Tato, kotory miêv dryg do majsterki, zrobiv mniê neveličku gvjazdu, užyvajučy jak materyjał staroje połomane rešeto, razom z mamoju ozdobiv jijiê kolorovoju bibułoju i pryklejiv speredu miêseć z pergaminu, pošmarovany olijom, kob bliščav. Mama naučyła mene koladnoji piêsni, Rozdžestvo Chrystove, anhieł proletiêv, i ja pujšov do našoji vjoski, Lachôv, pokoladovati. Spivati ja ne vmiêv, ani tohdy, ani puzniêj, ale słova piêsni pometav dobre. Lude v seliê pudsmichalisie z mojoho koladovania, ale davali mniê de zołotôvku, a de i dva złoty. Odin tôlko diaďko ničoho ne dav i prohnav mene z-pud svojiê chaty. Zapometałosie na ciêłe žycie.

Koli ja vže vchodiv do pudstavôvki v susiêdniuj vjosci, Horodčyni, my z kolegami štoroku organizovali koladovanie: ozdoblali i ładili gvjazdu, trenovalisie v spivani dvoch-troch koladnych piseń i na peršy deń Ruzdva obchodili ciêłu vjosku i jeji koloniji z gvjazdoju. Potum dililisie hrošyma, kotory zakoladovali. Zvyčaj koladovania byv žyvy ciêły čas, jak ja včyvsie v licejovi v Hajnuvci v seredini 1970-ch, i naveť šče na počatku 1980-ch, koli ja byv studentom u Varšavi. Na Ruzdvo ja vse pryjizdžav dochaty i chodiv koladovati z kolegami, kotory abo ostalisie v Lachach, abo, jak ja, žyli pokamiś odnoju nohoju v miêsti, a druhoju v seliê.

Diś, divlačysie z perspektyvy bôlš čym puv stoliêtija na svoje ditinstvo, ja prychodžu do vysnovy, što same takije zvyčaji i rytuały vjoskovoho žycia, jak koladovanie v ruzdvjany čas, byli fundamentom, na jakôm potum, u seredniuj školi i v universyteti, možna było budovati svoju biłoruśku sviêdomosť. U ditinstvi nacijonalna sviêdomosť naohuł čołoviêkovi ne potrêbna. Koli mniê było 10 čy 15 liêt, ja, pravdu kažučy, ne toje što ne viêdav, jakoji ja nacijonalnosti, ale i nikoli ne zadumuvavsie nad takim pytaniom, choč u školi v Horodčyni nas učyli biłoruśkoji movy. Učyli – značyt, tak učetylam było treba. Našto toje učênie było potrêbne nam učenikam – ja ne viêdav. A ot koladovanie – vono podobałosie i było potrêbne. Bo koladovali vsiê kruhom, u vsiêch siołach, de ja pobyvav, i vsiê lude jakoś bez słôv ponimali, što tak i treba, nam i jim. Relihijny kontekst v koladovani, zrozumiêło, byv, ale vôn miev druhoradne značenie. Važne było, što my – ne polaki, što v nas – svojiê koladny pisniê i svoja koladna tradycija.

Teper sered našoji relihijno-nacijonalnoji menšosti na Pudlašy koladovanie bez małoho propało. Tam, de vono było naturalnym rytuałom žytia – na seliê – uže ne ostałosie mołodych, jakije mohli b pudderžati siêtu tradyciju, a starym i ne chočetsie, i siły nema, i nema do koho choditi. A v miêsti, sered blokoviskuv, koladovanie tak napravdu ne pryžyłosie, ani pravosłavne, ani katolićkie. Kob odčuti choč trochi smak pravdivoho koladovania, treba jiêchati na vjosku, do diêda z baboju, koli vony šče žyvut… Nu i, konečno, treba miêti pravdivu gvjazdu z bliskuščym miêseciom, z kotoroju možna zajti do chaty i skazati: My pryjšli Chrysta słaviti, nam i vam vesiołym byti! Možna spivati čy niê?

Jan Maksimjuk

2 комментария к “Koladovanie

  1. My pytalisia “Čy možna sławity Chrysta?”, a na kuneć kazali “Za wašy dary, kob na druhi hod pryždali!”

Пакінуць адказ

Ваш адрас электроннай пошты не будзе апублікаваны.

Календарыюм

Гадоў таму

  • У сакавіку

    – забойства язычнікамі ў 1250 г. ігумена Лаўрышаўскага манастыра, прападобнага Елісія, кананізаванага як сьвяты Беларусі. – 31.03.1785 г. у Варшаве памёр Антоні Тызэнгаўз (нар. у 1733 г. у Новаельні на Гродзеншчыне), палітычны і грамадзкі дзеяч ВКЛ, асьветнік, з 1765 г. …ЧЫТАЦЬ ДАЛЕЙ / CZYTAJ DALEJ

Календарыюм / Kalendarium

Сёньня

  • (231) – 24.03.1794 г. пачалося паўстаньне пад кіраўніцтвам Тадэвуша Касьцюшкі, г.зв. Касьцюшкоўскае паўстаньне.
  • (129) – 24.03.1896 г. у Супрасьлі каля Беластока нар. Вера Матэйчук (Маслоўская, Карчэўская) – беларуская нацыянальная дзеячка. Памерла 23.01.1981 г., пахаваная на праваслаўных могілках у Супрасьлі.
  • (39) – 24.03.1986 г. у Беластоку адбылося арганізавана студэнтамі адно зь першых сьвяткаваньняў у пасьляваеннай Польшчы абвешчаньня незалежнасьці БНР.

Новы нумар / Novy numer

Папярэднія нумары

Усе правы абаронены; 2025 Czasopis