Pa prostu / Па-просту

  • Płacz zwanoŭ

    23. Zabytaja tragedia kala Krynak (1)

    U viosaczcy Trejgli niedaloka Krynak za sanacji żyli bahatyja haspadare Jurczeni, jakija mieli 23 ha ziamli. „Bahatyroŭ” u czerwcu 1941 r. enkavudzisty vyvieźli na Sibir (viarnulisa ŭ 1946 r.). Z hetaj pryczyny pośle pajszła ŭ vioscy i vakolicy nizhoda. Syn „kułakoŭ” Edzik za sanacji byŭ…ЧЫТАЦЬ ДАЛЕЙ / CZYTAJ DALEJ

Po pudlaśki / По-пудляські

  • Kinoman

    11. Jabłyka i pomarančy

    Knižki i filmy podôbny do jabłyk i pomarančuv. Odny i druhi naležat do ovocuv, ale smakujut preč po-raznomu. (Steven King) To było tohdy, jak ja brontavsie hołodny po Krystijaniji, siêtum divovidnum miêsti, kotoroho čołoviêk ne pokine, poka vono ne nakłade na joho svojoji pôznaki… Siêty… ЧЫТАЦЬ ДАЛЕЙ / CZYTAJ DALEJ

RSS і Facebook

Što zastajecca, abo trochi pra pierajemnaść

Sioleta ŭ traŭni svoj 80-ty dzień naradžeńnia adznačyŭ Jan Čykvin. U listapadzie Alaksandru Barščeŭskamu (Alesiu Barskamu) spaŭniajecca 90 hod. Ukancy kastryčnika pamior Viktar Šved, jaki ŭ sakaviku dačakaŭsia svajho 95-hodździa.

Try zhadanyja paety-staražyły – nieadjemnaja častka historyji biełarusaŭ u Polščy, nieadjemnaja častka našaj biełaruskamoŭnaj litaratury. Jany stajali ŭ počatku biełaruskaj litaratury ŭ Polščy i niekalki dziesiacihodździaŭ XX stahodździa byli štandarovymi postaciami ŭ joj. Miesca ŭ padručnikach historyi kultury i litaratury biełaruskaj nacyjanalnaj mienšaści ŭ Polščy im harantavanaje.

Što adnak ź miescam nie ŭ padručnikach, a ŭ žyvoj pamiaci XXI stahodździa, kali novyja pakaleńni stali žyć u inšym palityčna-hramadzkim ładzie, čym toj, na jaki prypali najlepšyja tvorčyja hady našych paetaŭ? Kali radykalna źmianilisia čytačkija navyki i vydavieckija praktyki dy amal uščent rassypalisie raniejšyja litaraturnyja hierarchii? Kolki čałaviek z novych pakaleńniaŭ zachočuć uziać u ruki zbornik vieršaŭ na amal pamierłaj movie, nia kažučy pra toje, kab jaho pračytać i odčuć siabie pierajemnikami ci suŭdzielnikami kultury, jakaja była rodnaj dla paetaŭ?

Da značnaj stupieni hetyja pytańni buduć darečy ŭ adnosinach da źmieny pakaleńniaŭ u luboj inšaj kultury i movie, ale ekzystencyjalnuju sutnaść jany najbolš ahalajuć u vypadku kultury i movy nacyjanalnaj mienšaści, jakaja zmahajecca z sychodam u niebyćcio i hetaje zmahańnie vyrazna prajhraje. Heta jakraz vypadak biełarusaŭ Padlašša.

I tolki ŭ movie rodnaj ja ščaślivy / I tolki ŭ movie rodnaj budu viečny – napisaŭ Aleś Barski ŭ zborniku „Blizkaść dalokaha”. Jość u hetych radkach, biezumoŭna, dola praŭdy, ale jana, hetaja praŭda, kali možna tak skazać, bolš paetyčnaha, čym „praktyčnaha” charaktaru. Viečnaść paeta ŭ movie, jakaja pierastaje być rodnaj dla ŭsich patencyjnych čytačoŭ – davoli sumnaje suciašeńnie…

Jan Čykvin u vieršy „Nasilščyk amfary” pradčuvaje niepaźbiežnaść vysychańnia rodnaha i niemahčymaść viartańnia da jaho:

Dalokaje dvaccataje stalećcie! / Jano jak son, jakoha niemahčyma raskazać, / Ci jak vada raspyrskanaja, što z vyšyni praljecca / Na kamień dziki volaju niabios. / Jano było žyćciom maim. Jaho ja nios / Ŭ sabie, jak ŭ amfary kaštoŭnaje vino / Niasuć, pasudzinu trymajučy za vušy / Abačliva, kab nia nadta boŭtałasia tam jano. / Šlach doŭhi – i ŭsio mienš pitva u zbanie, / Dy i samo načyńnie ŭ treščynach marščyn: / Voś, voś suchoje dno na dnie prahlanie; / Ale ž idzieš, niasieš i siabie trymaješ ŭ zmanie, / Što nie paśpieje vysachnuć jano ŭsio i ŭciačy, / Što budzie doŭhaje, jašče ź vinom, viartańnie.

Viera ŭ toje, što paet zastaniecca ŭ pamiaci budučych pakaleńniau, nie pakidała Viktara Šveda, u jakoho jość vierš „Paetaŭ ceniać paśmiarotna”. Hety vierš, praŭda, maje sarkastyčny vyhuk, tym nia mienš aŭtar adstojvaje ŭ im „paetyčnuju spraviadlivaść”, to bok pierakanańnie, što paet i patrebny, i varty hramadzkaj pašany dy pamiaci.

Niedzie ŭ 1969 hodzie ŭ našu škołu ŭ Harodčynie (Narvaŭskaja hmina) zavitali try biełaruskija paety. Mnie vyrazna zapomniŭsia adno Viktar Šved. Ale siońnia čamuści dumajecca, što ź im tady byli i Aleś Barski, i Jan Čykvin. Heta była maja pieršaja sustreča ź biełaruskimi piśmieńnikami naohuł. U nastupnych dziesiacihodździach mnie daviałosia nia tolki bližej paznajomicca z paetami i ich tvorčaściu, ale i pasupracoŭničać ź imi pry roznych spravach. Mnie, možna skazać, pašancavała. Ich čas byŭ i maim časam. Jak budzie ź pierajemnikami, ja nia viedaju.

Jan Maksimiuk

 

Пакінуць адказ

Ваш адрас электроннай пошты не будзе апублікаваны.

Календарыюм

Гадоў таму

  • ў ліпені-жніўні

    710 – перамога дружын Давыда Гарадзенскага у 1314 г. над войскамі крыжакоў пад Наваградкам. 625 – 12 жніўня 1399 г. паражэньне войск Вялікага Княства Літоўскага на чале з князем Вітаўтам у бітве супраць войскаў Залатой Арды на рацэ Ворскла. 510 …ЧЫТАЦЬ ДАЛЕЙ / CZYTAJ DALEJ

Календарыюм / Kalendarium

Сёньня

  • (764) – 13 ліпеня 1260 г. войскі старабеларускай дзяржавы – Вялікага Княства Літоўскага разьбілі крыжакоў каля возера Дурбе.
  • (392) – 13(23).07.1632 г. памёр Памва Бярында, дзеяч усходнеславянскай культуры, лексікограф, друкар, аўтар сылябічных вершаў і „Лексікона славенароскага...” (1627), самага вялікага на Беларусі слоўніка ХVII ст. (каля 7000 слоў).
  • (196) – 13.07.1828 г. у Нягневічах пад Наваградкам нар. Іван Малышэўскі, гісторык царквы. Закончыў Жыровіцкае Духоўнае Вучылішча, Мінскую Духоўную Сэмінарыю і Кіеўскую Духоўную Акадэмію (1853). У 1962-1897 г.г. быў прафэсарам Кіеўскай Духоўнай Акадэміі, дасьледаваў творы і жыцьцё Кірылы Тураўскага („Творы Св. Кірыла Тураўскага з апісаньнем яго жыцьця” (1878). Памёр 11.01.1897 г. у Кіеве, дзе і пахаваны.
  • (34) – 13-15 ліпеня 1990 г. у Гарадку адбыўся І Фэстываль Музыкі Маладой Беларусі сарганізаваны Беларускім Аб’яднаньнем Студэнтаў ды Гмінным Асяродкам Культуры ў Гарадку. Выступалі між іншым Сяржук Сокалаў-Воюш, гурты „Уліс”, „Мроя”.
  • (34) – у начы  з 12 на 13 ліпеня 1990 г. была падпалена ды згарэла царква Праабражэньня Гасподняга на Сьв. Гары Грабарцы.

Новы нумар / Novy numer

Папярэднія нумары

Усе правы абаронены; 2024 Czasopis