Pa prostu / Па-просту

  • Płacz zwanoŭ

    Byli heto zwyczajnyja bandyty, ale prykidwalisa, szto jany – „Wojsko Polskie”

    U Pałudniowym Wostrawie zaraz na paczatku wioski staić charoszy dom z gankam, u jakim kaliś żyła siamja Ściapana Chmialeŭskaho. Heto byŭ moj daloki swajak. Dom staić pusty jak paru let tamu pamiarła niawiestka Żenia, a trochi raniej jaje mużyk Tolik. Dziciej u ich nie było….ЧЫТАЦЬ ДАЛЕЙ / CZYTAJ DALEJ

Po pudlaśki / По-пудляські

  • Kinoman

    14. Chto vpravo, chto vliêvo, chto v błudy

    Posłuchavšy v radivi 13 hrudnia 1981 promovu generała Jaruzelśkoho razy dva-try, my z Gienikom R. i Janom G. vyryšyli, što nam u Varšavi nema sensu zmahatisie ni za socijalizm, ni proti socijalizmu, i postanovili evakuovatisie na Biłostôčynu. Zreštoju, šče pered południom toho samoho dnia administracija domów studenta ohołosiła zarządzenie, što studenty povinny pokinuti akademiki i jiêchati dochaty. ЧЫТАЦЬ ДАЛЕЙ / CZYTAJ DALEJ

RSS і Facebook

Čoho my ne miêli v komunizmi

Komunizmu jak osobistoho dosviêdčania diś ne pomnit čuť ne połovina žytelôv Pôlščy. Ja maju na vvazi vsiêch tych, kotory vrodilisie po 1982 roci i do škoły pujšli vže v postkomunistyčnuj krajini. Dla jich komunizm to epocha, pro kotoru vony doznajutsie od baťkôv i didôv abo z knižok čy filmuv.

Značyt, bôlš-menš połovina biłorusuv na Pudlašy ne maje osobistoho porumnania, čym teperyšni biłoruśki ruch odrôznivajetsie od koliśnioho, koli Pôlšča była polityčnym satelitom Soviêćkoho Sojuzu. Ja pochodžu z pokoliênia, kotore pujšło do peršoji klasy pudstavôvki v 1965 roci. Tomu, jak dumaju, ja požyv dostatočno dovho i v komunizmi, i posli joho, kob miêti pravo zrobiti siakije-takije porumnani.

Koli hovoryti pro najvažniêjšy rečy i spravy, kotorych pered 1989 rokom preč ne było ne tôlko sered biłorusuv, ale i sered polakuv, to mniê prychodiat na dumku tôlko dva punkty… Nevže tak mało pominiałosie, zapytajete? Sudiête sami.

Po-perše, pered 1989 rokom ne było v Pôlščy pluralizmu hromadśkoho žytia. Pôlśkich organizacijuv było mnôho, ale pro toje, što vony byli pluralistyčny v sensi sviêtopohladu čy nezaležny od ułady, hovoryti ne dovodiłosie. Nu a dla biłorusuv organizacija była vsioho odna – Biłoruśkie Hromadśko-Kulturne Tovarystvo (BHKT) – jakaja ciêły čas znachodiłasie pud strohim nahladom kuratoruv z słužby bezpeki i svojich „tovaryščuv”, kotory ne odchilalisie od „partyjnoji liniji”.

Teper u pudlaśkich biłorusuv same menš tuzin raznych organizacijuv (ja naveť ne mohu jich pereličyti, ne zahladajučy na internetnu storônku Ministerstva Nutranych Spravuv i Administraciji, na kotoruj publikujutsie štorôčny spisy deržavnych grantuv dla nacijonalnych menšostiuv u Pôlščy). I takaja pluralistyčna sytuacija zdajetsie vsiêm nam naturalnoju. Ale ž tak było ne vse, „naturalnym” koliś było tôlko BHKT, kirovnictvo kotoroho vmiêło doskonało blokovati vsiê inicijatyvy, jakich ne zatverdžała słužba bezpeki. Poviêrte diaďkovi, kotory prožyv svojiê 60 liêt i sprobuvav ne tôlko zasnovati nezaležnu biłoruśku studenćku organizaciju na počatku 1980-ch liêt, ale i „podziejničav” u BHKT na zychodi komunistyčnoji epochi.

Po-druhie, pered 1989 rokom ne było v Pôlščy literatury na pudlaśkuj movi (literatury po-svojomu). Koli i vyjšło štoś po-svojomu za komunizmu, to jak absolutna marginalija, jak štoś stydlive, što nijak ne pasovało do magistralnoji liniji našoji biłoruskosti. A teper možna skazati, što raniêj marginalne v našuj literatury začynaje pomału stanovitisie magistralnym.

U minułum miêseci Viktor Stachvijuk počav publikovati v Facebook’ovi svôj roman „Podych temry”. Tože v minułum miêseci vyjšła (u elekroničnum vydani) knižka prozy Haliny Maksymiuk „Môj čeśki film”. U siêtum miêseci vychodit knižka „Kazki Andersena dla małych i starych”. Na počatku siêtoho roku vyjšli dviê inšy knižki: Zoja Sačko „Poka” (poezija) i Halina Maksymiuk „Biêlśk, Knorozy, Ploski (i inšy vjoski)” (proza). U 2018 roci vyjšła knižka Barbary Goralčuk „Na porozi” (poezija). A v 2017 roci vyjšła knižka „Kazki po-svojomu”. Usiê siêty vydani napisany na pudlaśkich hovôrkach, jakije razom uziaty je našym skarbom i spuvtvorat pudlaśku movu. Pro takije vydani pry komunizmi nichto i ne maryv.

Usiê inšy formy aktyvnosti, kotory zjavilisie peršy raz u biłoruśkum ruchovi posli upadku komunizmu (polityčna partyja, „Basovišča”, „Czasopis”, profesijny biłoruśki teatr, biłoruśka filologija v Biłostoku, itp.), u takôm čy inšum kštałti byli dostupny pry komunistach dla polakuv.

Demokratyja posli komunizmu dała pudlaśkim biłorusam tôlko dviê zovsiêm novy rečy: organizacijny pluralizm i pudlaśkomovnu literaturu. I siêty rečy dla mene – synonimy svobody i autentyčnosti, kotorych tak môcno brakovało pered 1989 rokom.

Jan Maksimiuk

Пакінуць адказ

Ваш адрас электроннай пошты не будзе апублікаваны.

Календарыюм

Гадоў таму

  • У красавіку

    – 9(21).04.1835 г. у Віцебску нар. Ялегі Пранціш Вуль (сапр. Элегі Францішак Карафа-Карыбут), беларускі паэт. Удзельнічаў у  студзенскім паўстаньні, за што быў сасланы ў Сібір. Апошнія гады жыцьця правёў у Варшаве, дзе з Вінцэсем Каратынскім і Адамам Плугам стварыў беларускі …ЧЫТАЦЬ ДАЛЕЙ / CZYTAJ DALEJ

Календарыюм / Kalendarium

Сёньня

  • (374) – каля 1651 г. у Ляхавічах нарадзіўся Ілья Ф. Капіевіч, беларускі асьветнік і кнігавыдавец. Аўтар каля 20 падручнікаў, слоўнікаў, навучальных дапаможнікаў. Памёр 23.09.1714 г. у Маскве.
  • (364) – пачатак у красавіку 1661 г. антырасійскага паўстаньня ў Дзісьне, Себежы, Гомелі ды іншых беларускіх гарадах.
  • (132) – 6.04.1893 г. у в. Калодчына, Вілейскага павету нар. Язэп Гаўрылік (расстраляны савецкімі органамі  8.12.1937 г.), дзеяч беларускага руху ў Заходняй Беларусі. Адзін з заснавальнікаў у 1922 г. Беларускай Гімназіі ім. Ф. Скарыны ў Радашковічах, актыўны дзеяч Таварыства Беларускай Школы. У 1928 г. выбраны паслом у польскі сойм. У 1931 г. быў пазбаўлены пасольскага імунітэту і асуджаны на 9,5 года турмы. У 1932 г. абмяняны на палітычных вязьняў з СССР. Жыў у Менску. У верасьні 1933 г. быў арыштаваны. Вязень ГУЛАГу на Салавецкіх астравах ды будаўнічых лагероў Беламорска-Балтыйскага каналу.
  • (120) – 6.04.1905 г. у Кіеве памёр Іосіф Баранецкі (нар. у 1843 г. на Гродзеншчыне), прыродазнавец, пэдагог. Закончыў Беластоцкую гімназію і прыродазнаўчае аддзяленьне Пецярбургскага ўнівэрсытэту (1886), з 1873 г. прафэсар батанікі Кіеўскага ўнівэрсытэта, з 1903 г. – дэкан Фізыка-матэматычнага факультэта, аўтар „Курса батанікі для студэнтаў мэдыцынскіх факультэтаў” (1879).
  • (115) – 6.04.1910 г. у Пецярбурзе (род паходзіў зь вёскі Агароднікі на Наваградчыне) нар. Барыс Кіта (Кіт), выдатны фізык, канструктар амэрыканскай ракетнай тэхнікі. З 1972 г. жыў у Франкфурце-на-Майне ў Нямеччыне. Памёр 1.02.2018 г., пахаваны ў Вісбадэне.
  • (113) – 6.04.1912 г. у Пецярбурзе нар. Леанід Барысаглебскі, фізык, настаўнік. Выпускнік Наваградзкай Беларускай Гімназіі і Віленскага Унівэрсытэту. Член Беларускага Студэнцкага Саюзу. З 1944 г. быў выкладчыкам Беларускага Дзяржаўнага Унівэрсытэту ў Менску, распрацаваў рэлятывістычную тэорыю элемэнтарнай часьціны. Памёр 28.01.2006 г. у Менску.

Новы нумар / Novy numer

Папярэднія нумары

Усе правы абаронены; 2025 Czasopis