Pa prostu / Па-просту

  • Płacz zwanoŭ

    21. Samaabarona i śmierć Żyda Berszki (1)

    Vielkija Aziarania, szto ŭ hminie Krynki, za Niemcami vielmi ciarpieli ad partyzantaŭ, usiakaj maści bandytaŭ i zładziejaŭ. Dajszło da taho, sztu ludzi zarhanizawali tut samaabaronu...ЧЫТАЦЬ ДАЛЕЙ / CZYTAJ DALEJ

Po pudlaśki / По-пудляські

  • Kinoman

    7. Moja klasa

    Časom lepi vtečy z lekciji v školi i poveselitisie z kolegami, bo teper, koli ja ohladajusie nazad, moju vsmiêsku vyklikajut ne škôlny ociênki, a vspominki. P. J. Abdul Kalam) U 1970-ch liêtach u Liceji nr 9 u Hajnuvci byli štyry rumnobiêžny klasy po pryblizno 30…ЧЫТАЦЬ ДАЛЕЙ / CZYTAJ DALEJ

RSS і Facebook

Kraj „prostaj movy”. Słoŭnik „prostaj movy” (2)

Nie daje mnie spakoju, jakimi literami pisać pa prostu. Mnie zdajecca, što najlapiej rabić heto klasyčnaj biełaruskaj łacinkaj. Adnak nie ŭsie sa mnoju pahadžajucca. Kažuć, našto tyja litary z „hačykami”, kali možno ŭsio pisać polskim alfabetam. Miž inšym zviarnuŭ mnie na heta ŭvahu susied u majom Vostravie, jakomu – jak skazaŭ – zručniej było b čytać maje teksty pa prostu, kali b usio było zapisana polskimi literami. Tak skazaŭ mnie i moj kaleha ŭ Mińsku, z jakim ja pabačyŭso, kali nidaŭno byŭ ŭ Biełarusi. I nie tylko adnosiłaso heto da tekstaŭ pa prostu, ale i kiryličnych pa biełarusku.

Prostaja i biełaruskaja movy ŭsio-taki nakšyja ad polskaj. Najpierš tym, što nam nie abyścisa ad u-karotkaha (ŭ), jakoha ŭ polskim alfabecie nima. Jano pirajšło albo ŭ literu ł, albo w. I jak tedy nam pisać takija słava jak „Aŭstralja”? Ałstralja? Heto ž zusim nie padychodzić, ciažko navat vymaŭlać. Tamu, skažamo, Tamara Bołdak-Janoŭskaja piša ŭ našym časopisie teksty pa prostu polskimi literami, ale bez u z „hačykom” joj nie abyścisa.

Pašpart z 1917 roku 10-letniaha tady žyciela Vostrava kala Krynak... (Fatahrafji aŭtarak)
Pašpart z 1917 roku 10-letniaha tady žyciela Vostrava kala Krynak… (Fatahrafji aŭtarak)
... i vastraŭskaja chata, jakaja pomnić toj čas (Fatahrafji aŭtarak)atahrafji aŭtarak)
… i vastraŭskaja chata, jakaja pomnić toj čas (Fatahrafji aŭtarak)

Padumać tylko, što ŭže bolš jak sto let tamu vučanyja ludzi šukali lepšaha varyjantu dla zapisu tutejšaj movy. Vileńskaja Naša Niva vychodziła tedy „raz u tydzień ruskimi i polskimi literami”. Ale tedy ŭže i stali ŭvodzić č zamiest cz, š zamiest sz i ž zamiest ż (zastalisa litery ł i w). A čamu heto tak pamianiali? Na maju dumku zrabili heto „palityčno” – kab vyrazno pakazać, što hety jazyk zusim nakšy čym polski.

Naša łacinka maje jašče dla minie i piakniejšuju estetyku čym polski alfabet, jaki taki zvyčajny i prosty. Kirylica heto toža naš vielki kulturny skarb, bo na joj spisana dla nas usio śviatoje carkoŭnaje, pravasłaŭnaje. U joj schavany navat naš genetyčny kod… Ale cipier na kirylicy redka chto z nas čytaje, maładyje jaje často zusim nie viedajuć.

Tamu lepšaja budzie tut łacinka. Choć dobra viedaju, što pravia nichto ŭ nas nie piša literami z „hačykami”, tylko sz, cz, ż, to ja pakul pakinu š, č, ž. Z pavahi da estetyki takoha zapisu i kab naviazać da tych że vučonych z pačatku XX vieku, jakija dumaju dobra viedali što robiać. U 1917 roku takuju ideju padtrymali jašče i Niemcy, jakich ličać že razumnymm narodam. Kali našy dziade i pradziede ŭ balšynstvie byli ŭ biežanstvie, niamieckaja administracja vydavała tut pašparte (dowody osobiste) z rubrykami na niamieckaj i biełaruskaj (łacinkaj) movach. Niadaŭna taki pašpart prypadkam znajšoŭ ja ŭ svajom Vostravie. Byŭ jon vydadzieny ŭ 1917 roku ŭ Sakołcy majmu ziemlaku, jaki tedy mieŭ usiaho 10 let. U pašparcie jest hetaho chłopčyka fathrafija. Tam rubryki tak paznačany:

  1. Pawiet:
  2. Numer pašpartu:
  3. Hdzie žywie:
  4. Imia i prozwišče:
  5. Kali radziŭsia:
  6. Hdzie radziŭsia:

A cipier dadaju nastupnyja słovy, da majho „Słoŭnika prostaj movy”.

buchta – głęboka woda, miejsce w rzece lub stawie o mulistym głębokim dnie

krypa – koryto wyżłobione z grubego pnia drzewa, ustawione przy studni do pojenia krów i koni

kalwo – pojedyncze źdźbło, krzaczek, sadzonka rośliny

dziaha – pasek od spodni

kłub – biodro

skaby – żebra

żywot – brzuch

łupy – wargi (nieco wulgarnie)

kiła – przepuklina

parszuk – wieprz

nakszy – inny

barysz – zakrapiany alkoholem finał aktu kupna-sprzedaży, np. konia na targu (targowano się o cenę, nawzajem uderzając się dłońmi, na płask, a potem szło się do gospody wypić „barysz”)  .

 

Jurak Chmialeŭski

Пакінуць адказ

Ваш адрас электроннай пошты не будзе апублікаваны.

Календарыюм

Гадоў таму

  • у лютым

    185 – 12 (24).02.1839 г. быў скліканы сабор вуніяцкай царквы, які прыняў рашэньне пра яе далучэньне да праваслаўнай царквы. Каля 1,5 мільёна вернікаў (на беларускіх землях) было далучана да праваслаўя, частка з вуніятаў стала рыма-католікамі. Вунія на землях Каралеўства Польскага …ЧЫТАЦЬ ДАЛЕЙ / CZYTAJ DALEJ

Календарыюм / Kalendarium

Сёньня

  • (131) – 26.02.1893 г. у Драздах Дзісенскага пав. нар. кс. Язэп Гайлевіч, дзеяч беларускага руху ў Латвіі (навучаў закону божага ў беларускіх школах). Звязаны з парафіяй (1921-1934, 1943-1949, 1959-1971) у Бальбінаве, дзе памёр 18.10.1971 г. З 1949 па 1956 г. знаходзіўся ў лагеры ў Мардовіі.
  • (116) – 26.02.1908 г. у Пецярбурзе нарадзіўся Аўген Бартуль, беларускі паэт і дзеяч Беларускага студэнцкага саюзу, закончыў права на Віленскім унівэрсытэце. Пасьля ІІ сусьветнай вайны жыў і працаваў судзьдзёй і натарусам у Лембарку на Памор'і. Памёр там 22.06.1992 г.
  • (113) – 26.02.1911 г. в. Трашчычы Наваградзкага павету нар. а. Леў Гарошка (пам. 28.07.1977 г. у Парыжы), беларускі сьвятар, рэлігійны і грамадзкі дзеяч, дасьледчык гісторыі рэлігіі ў Беларусі, літаратар, аўтар многіх артыкулаў, кніжак, між іншым склаў  грэка-лацінска-царкоўнаславянска-беларускі слоўнік (20 тыс. слоў). Пахаваны на могілках сьв. Панкрата ў Лондане.
  • (92) – 26.02.1932 г. у Менску выйшаў І нумар тыднёвіка „Літаратура і Мастацтва”.
  • (81) – 26.02.1943 г. у Самаркандзе памёр Канстанцін Алексютовіч, балетмайстар (нар. 20.05.1884 г. у Бахаравічах каля Пухавіч), у 20-ыя і 30-ыя гады быў аўтарам пастановак балету, м. ін. „Капэлія” Л. Дэліба, „Зачараваны лес” Р. Грыга. Пахаваны на Усходніх могілках у Менску.
  • (68) – 26.02.1956 г. у Беластоку адбыўся І арганізацыйны Зьезд Беларускага Грамадзка-Культурнага Таварыства. Адначасна быў надрукованы сыгнальны нумар беларускага тыднёвіка ў Польшчы „Ніва”.

Новы нумар / Novy numer

Папярэднія нумары

Copyright © 2024 Czasopis