Pa prostu / Па-просту

  • Płacz zwanoŭ

    23. Zabytaja tragedia kala Krynak (4)

    Syne, kab adkapać ich, paprasili Bronisia Czarnamysaho z susiednich Klabanaŭcaŭ. Toj uziaŭ z saboju jaszcze dvoch mużczyn i noczu pajechali na miesca tragedii. Kali paczali raskopvać jamu, z siaredziny trysnuła kroŭ. Pamału vyciahnuli dva trupy Sidaroviczaŭ i pa cichu pryviaźli ich da Kundziczaŭ. Myła ich…ЧЫТАЦЬ ДАЛЕЙ / CZYTAJ DALEJ

Po pudlaśki / По-пудляські

  • Kinoman

    13. Stan nevyznačanosti

    Orła wrona nie pokona! [Antykomunistyčne hasło v vojennum stani v Pôlščy.] Statut Białoruskiego Zrzeszenia Studentów (BAS) pisavsie mnoju miêseci dva. Odnočasno my začali vyšukuvati „našych” studentuv u akademikach raznych vyžšych škôł u Varšavi i psychologično pudhotovlati jich do toho, što budemo rejestrovati biłoruśku studenćku organizaciju… ЧЫТАЦЬ ДАЛЕЙ / CZYTAJ DALEJ

RSS і Facebook

Podych vesny

Nespodiêvano, u seredini lutoho, potepliêło. Dmuchnuv puvdniovy viêtior, zamitajučy tepłymi kosami sovnečnych vołôs, i moroz, od neprodbačlivoho našestia, złôsno oščetinivsie nad raniom i znik, roztvoryvšysie v rozovuj mhliê poranka. Osirotiêły snižynki iskrylisie čas jakiś na hulciach derevin, urešti nabryjali kaplami slôz i posypaliś na mjaknuščy sniêh, jaki spočatku potemniêv i pokryvsie mokroju pelônkoju, a vže koło południa zastrumiênivsie ručajami vzdovž dorôh…

Choroše, pravda? Tak-o počynajetsie roman Viktora Stachvijuka „Podych temry”, kotory vôn dobry try roki tomu prysłav mniê, koli ja jomu skazav, što mohu pobavitisie v redaktora.

Ja, pryznajusie bez bitia, do siêtoho času ne skônčyv redagovania, a Vitia tôlko nedavno skônčyv posliêdniu versiju romanu. I opublikovav jijiê v odcinkach na svojôj storônci v Facebooku. Musit, ne znajšov vydavcia i sponsora dla paperovoji versiji.

Pytanie, de znajti sponsora dla literatury na movi menšosti, to tôlko častka problemy z literaturnymi tekstami na pudlaśkuj movi. Je i inšy važny pytani, na kotory do siêtoho času nema odnoznačnoho odkazu.

Naprykład, pytanie pro pravopis i alfabet. Ne skryvaju, što ochvota redagovati tekst „Podychu temry” mniê pomenšała, koli do mene narešti dojšło, što Viktor nijak ne odmovitsie od kiryličnoji azbuki. Ja odredagovav storunok 40 u oboch alfabetnych versijach – łaciničnuj u pravopisi Svoja.org i kiryličnuj u pravopisi Viktora – i zneochvotivsie, bo poniav, što roblu lišniu spravu. Nichto ne dasť hrošy, kob drukovati dviê versiji vydania – łaciničnu i kiryličnu. I, jak ja ne raz hovoryv uperuč, kirylična versija po suti ne maje praktyčnoho značenia. Komu z vas čytati kiryliciu tak lohko, jak łacinku? – zapytavsie ja na vstrêčy z soroka učenikami v hajnuvśkum biłoruśkum liceji. Uverch pudnialisie tôlko dviê ruki. Ot u pigułci i vsia perspektyva kirylici na Pudlašy.

Nu, chaj bude i kirylicia, koli vže bez jijiê komuś ne možna. Ale tut namnôho cikaviêjše takoje pytanie –  čom Viktorovi do siêtoho času ne vdałosie namoviti koleguv z biłoruśkoho literaturnoho objednania „Biełavieža”, do kotoroho vôn naležyt, kob vydati roman za deržavny grant? U „Biełaviežy” što – zamnôho romanuv vyjšło ostatnim časom? Po-mojomu, takoho epičnoho tvoru, jak „Podych temry”, „Biełavieža” ne vydavała nikoli, choť istniêje vže bôlš čym 60 liêt. Byv by evenement, i statystyčny, i mastaćki, bo roman „Podych temry”, jak na moju dumku – velmi poradočna literatura. I potencijalno – literatura z nekiepśkimi handlovymi šansami. Koli b roman vydati v čytelnum pravopisi, možna było b prodati i kilka sotniuv knižok. Prodalisie ž „Kazki po-svojomu” – 700 štuk, „Kazki Andersena” – 400 štuk, knižka Haliny Maksymiuk „Biêlśk, Knorozy, Ploski” – 300 štuk… Lude chočut čytati teksty po-pudlaśki. Čom „Biełavieža” ne choče dati takoji literatury jim do ruk?

Ja vže 15 liêt ne stomlajusie povtorati, što biłoruśka piśmovosť na Pudlašy vyklučno na biłoruśkoji literaturnoji movy osudžana na sterylnosť i zakostianiêłosť, na stvoranie tekstuv, kotory budut pročytany tôlko žmeńkoju samych zavziatych. Bôlšosť potencijalnych čytačôv, kotory viêdajut svoju movu od baťkôv abo didôv, ne voźme do ruki knižki na literaturnuj movi, bo takaja knižka vže ne vykliče nijakoji svôjśkoji emociji. A teksty na pudlaśkuj movi – to podych vesny (možlivo, što i ostatni) u zimovum i sterylnum poviêtry oficijalnoji biłoruskosti na Pudlašy.

Ja chotiêv napisati vinšovanie Viktorovi na joho deń narodženia, kotory prypadaje 1 červenia. A vyjšło o-što! Toje, što i vperuč. Ja, musit, uže ne mohu inačej 😉 U kažnum razi – happy birthday to you, Viktor!

Jan Maksimiuk

Пакінуць адказ

Ваш адрас электроннай пошты не будзе апублікаваны.

Календарыюм

Гадоў таму

  • У лістападзе

    505 – 1519 г. Заканчэньне пабудовы Барысаглебскай царквы ў Навагарадку, помніка архітэктуры готыкі. 445 – 1579 г. Пераўтварэньне Віленскай Езуіцкай Акадэміі ў Віленскі Унівэрсытэт – першы унівэрсытэт ва ўсходняй Эўропе. 405 – 1619 г. Надрукаваньне „Грамматики словенския правильная синтагма” Мялеція Сматрыцкага. 325 …ЧЫТАЦЬ ДАЛЕЙ / CZYTAJ DALEJ

Календарыюм / Kalendarium

Сёньня

  • (461) – У берасьцейскай друкарні у 1563 г. была надрукавана Біблія – адно з самых поўных і лепшых тагачасных выданьняў, вядомая як „Радзівілаўская Біблія”.
  • (142) – 3.11.1882 г. у Акінчыцах нар. Якуб Колас (сапр. Канстанцін Міцкевіч, пам. 13.08.1956 г. у Мeнску), пісьменьнік, грамадзкі дзеяч, адзін з заснавальнікаў беларускай літаратуры. Друкавацца пачаў у 1906 г. у газэце „Наша Доля”, паэмы „Новая зямля” (1923), „Сымон-музыка” (1925), „Суд у лесе” (1943), „Адплата” (1946), „Рыбакова хата” (1947), аповесьці, п’есы, каля дваццаці зборнікаў вершаў, апавяданьняў, нарысаў ды іншых.
  • (114) – выданьне у 1910 г. першага зборніка вершаў Якуба Коласа „Песьні жальбы”.
  • (87) – 3.11.1937 г. расстраляны саветамі Максім Бурсевіч (нар. 9.08.1890 г. у Чамярах каля Слоніма), нацыянальны дзеяч, сакратар БСР Грамады.
  • (87) – 3.11.1937 г. расстраляны саветамі Павал Валошын (нар. 10.07.1891 г. у Гаркавічах Сакольскага павету), дзеяч БСР Грамады, дэпутат Сойма (1923-1928).

Новы нумар / Novy numer

Папярэднія нумары

Усе правы абаронены; 2024 Czasopis