Pa prostu / Па-просту

  • Płacz zwanoŭ

    23. Zabytaja tragedia kala Krynak (4)

    Syne, kab adkapać ich, paprasili Bronisia Czarnamysaho z susiednich Klabanaŭcaŭ. Toj uziaŭ z saboju jaszcze dvoch mużczyn i noczu pajechali na miesca tragedii. Kali paczali raskopvać jamu, z siaredziny trysnuła kroŭ. Pamału vyciahnuli dva trupy Sidaroviczaŭ i pa cichu pryviaźli ich da Kundziczaŭ. Myła ich…ЧЫТАЦЬ ДАЛЕЙ / CZYTAJ DALEJ

Po pudlaśki / По-пудляські

  • Kinoman

    13. Stan nevyznačanosti

    Orła wrona nie pokona! [Antykomunistyčne hasło v vojennum stani v Pôlščy.] Statut Białoruskiego Zrzeszenia Studentów (BAS) pisavsie mnoju miêseci dva. Odnočasno my začali vyšukuvati „našych” studentuv u akademikach raznych vyžšych škôł u Varšavi i psychologično pudhotovlati jich do toho, što budemo rejestrovati biłoruśku studenćku organizaciju… ЧЫТАЦЬ ДАЛЕЙ / CZYTAJ DALEJ

RSS і Facebook

Jak ne prosvistati šansy, abo Kniha pro Kleniki

Podług carśkoho perepisu 1897 roku, u seliê Kleniki (diś u gmini Narva) było 139 chatôv i 975 čołoviêk. Deseť liêt puźniej u seliê žyło vže koło 1200 čołoviêk. Sto liêt puzniêj, to značyt bôlš-menš diś, u Klenikach ostajetsie 450 čołoviêk. Kleniki demografično zanepadajut, jak bôlšosť siołuv na našum Pudlašy, jakim ne pošychovało ni z lokalizacijoju jakojiś fabryčki čy bôlšoji firmy, kotora zatrymała b mołodych ludi, ni z blizkostieju do miêsta, kob sioło mohło stati „dačnym zaplečom”. Škoda, bo Kleniki majut bohatu historyju, kotoru varto viêdati ne tôlko klenićkim žytelam.

Diakovati Bohu, znajšovsie čołoviêk, jaki zachotiêv pro klenićku historyju rozkazati i pokinuti svojim zemlakam, tak skazati, netliênnu pametku. Ja choču diś napisati pro knihu „Klejniki. Dzieje wsi i parafii” (2018) Jana Łobuzińskoho – klenićkoho zemlaka, u minułum učytela i dyrektora klenićkoji pudstavôvki, kotory zobrav viêstki pro svoje sioło z historyčnych krynić, porozpytuvav žyvych ludi i poprosiv u jich simiêjnych fotokartočok, kob napisati pro historyju Klenik (50 storunok) i skłasti fotografičny albom (200 daliêjšych storunok) u eleganćkum vydani, sfinansovanum Gminoju Čyžê.

Kleniki (u XVI i XVII vikach sioło miêło oficijnu nazvu Zygmuntovo) peršy raz u historyčnych kryniciach zhadujutsie pud 1545 rokom. To było korolevśkie sioło pravosłavnych mužykôv, kotory hospodarovali na 150 vołokach zemliê podług lustraciji z 1576 roku (1 vołoka – 16,8 hektara). U XVII vikovi Kleniki, jak i vsiê sioła na našum pavosłavnum Pudlašy, perejšli na uniju, kotoru car zlikvidovav u 1839 roci. U 1883 roci v Klenikach vysvetili novu derevjannu cerkvu (zhorêła v 1973 roci). U 1907 roci klenićki mužyki stvoryli v seliê narodnu biblijoteku – knižki dla siêtoji biblijoteki prysyłav sam Lev Tołstoj, kotory tože pisav u Kleniki piśma! U 1909 roci v Klenikach povstav narodny teatr (čy ne peršy taki teatr ne tôlko na Pudlašy, ale i v ciêłuj tohočasnuj Biłorusi), kotory postaviv pjesu ukrajinśkoho piśmennika Ivana Karpenki-Karoho i pokazav jijiê v Biêlśku. Kleniki sered inšych siołuv Biêlščyny byli tohdy centrom osviêty i kultury.

Usiê siêty viêstki i mnužêń inšych (razom zo spisom mistiovoji toponimiki) vy znajdete v knizi-albomi Jana Łobuzińskoho. Ne skryvaju, u mene byv i osobisty motyv, kob nabyti siête vydanie. U knizi zmiêščany dva zdymki mojeji mamy, kotora vrodiłasie v Klenikach. Odin zdymok pochodit z 1942 roku – mami 10 liêt, vona stojit sered učniuv biłoruśkoji škoły, kotora istniêła v Klenikach za niêmcia. Druhi zdymok z kuncia 1940-ch abo počatku 1950-ch: mama, 18-liêtnia krasavicia, sfotografovana zo svojimi klenićkimi podružkami. I v knizi je zhadka pro moho klenićkoho diêda, Ivana Vasiluka, kotoroho soviêty vyvezli za Urał jak „kułaka” v 1940 roci i diêd stôl uže ne vernuvsie.

Koli ja siête pišu, mene raz-po-raz hłodže pytanie, na kotore ne znachodžu zaspokôjlivoho odkazu. Čom takije popularno-historyčny vydani, kotory napravdu istôtny i cikavy dla ludi na Pudlašy, roblat autory daleki od akademičnoji nauki? Čom ničoho takoho ne dodumalisie zrobiti ni Katedra biłoruśkoji kultury, ni Katedra biłoruśkoji filologiji v Universyteti v Biłostoku, koli vony šče istniêli i miêli šansu pokinuti po sobiê jakiś zavvažny sliêd u našuj regijonalnuj historyji? Nu, nechaj by profesorê i doktorê pisali pro Biłoruś, koli našy pudlaśki mužyćki spravy ne varty jich naukovoji vvahi. Ale vony mohli doručyti siête diêło svojim studentam, kob tyje zrobili štoś korystnoho i dla nas žyvych. Čom ničoho takoho ne zrobili?

Jan Maksimiuk

Пакінуць адказ

Ваш адрас электроннай пошты не будзе апублікаваны.

Календарыюм

Гадоў таму

  • У лістападзе

    505 – 1519 г. Заканчэньне пабудовы Барысаглебскай царквы ў Навагарадку, помніка архітэктуры готыкі. 445 – 1579 г. Пераўтварэньне Віленскай Езуіцкай Акадэміі ў Віленскі Унівэрсытэт – першы унівэрсытэт ва ўсходняй Эўропе. 405 – 1619 г. Надрукаваньне „Грамматики словенския правильная синтагма” Мялеція Сматрыцкага. 325 …ЧЫТАЦЬ ДАЛЕЙ / CZYTAJ DALEJ

Календарыюм / Kalendarium

Сёньня

  • (456) – У 1568 г. пачала дзейнасьць заблудаўская друкарня ў маёнтку Рыгора Хадкевіча, у якой друкаваліся кірылічныя кнігі, між іншым „Евангельле вучыцельнае” (1569) і „Псалтыр з Часасловам” (1570).
  • (208) – 4.11.1816 г. у мястэчку Кублічы каля Лепеля нар. Арцём Вярыга-Дарэўскі (пам. у ссылцы ў Сібіры ў 1884 г.), паэт, драматург, публіцыст. Быў сябрам У. Сыракомлі, В. Дуніна-Марцінкевіча. Пісаў на беларускай і польскай мовах. Запачаткаваў беларускія пераклады творчасьці А. Міцкевіча, між іншым пераклаў „Конрада Валенрода”.
  • (137) – 4.11.1887 г. у Капылі, Слуцкага павету нар. Зьміцер Жылуновіч (літаратурны псэўданім Цішка Гартны, замучаны савецкай бясьпекай 11.04.1937 г.), пісьменьнік, выдатны беларускі дзяржаўны дзеяч. Пісаць пачаў у 1908 г. у „Нашай Ніве”.
  • (109) – у лістападзе 1915 г. у выніку стараньняў беларускіх нацыянальных дзеячаў (падчас нямецкай акупацыі) пачалі адкрывацца на Віленшчыне першыя беларускія школы.
  • (95) – 4.11.1929 г. у в. Таргуны каля Докшыц нар. Сяргей Карніловіч, выпускнік Гімназіі імя Янкі Купалы ў Віндышбэргэрдорфе (Нямеччына). З 1949 г. жыў у эміграцыі ў Кліўленд (ЗША). Адзін з самых актыўных арганізатараў беларускага грамадзка-рэлігійнага жыцьця ў гэтым горадзе, між іншым

Новы нумар / Novy numer

Папярэднія нумары

Усе правы абаронены; 2024 Czasopis