Pa prostu / Па-просту

  • Płacz zwanoŭ

    23. Zabytaja tragedia kala Krynak (1)

    U viosaczcy Trejgli niedaloka Krynak za sanacji żyli bahatyja haspadare Jurczeni, jakija mieli 23 ha ziamli. „Bahatyroŭ” u czerwcu 1941 r. enkavudzisty vyvieźli na Sibir (viarnulisa ŭ 1946 r.). Z hetaj pryczyny pośle pajszła ŭ vioscy i vakolicy nizhoda. Syn „kułakoŭ” Edzik za sanacji byŭ…ЧЫТАЦЬ ДАЛЕЙ / CZYTAJ DALEJ

Po pudlaśki / По-пудляські

  • Kinoman

    11. Jabłyka i pomarančy

    Knižki i filmy podôbny do jabłyk i pomarančuv. Odny i druhi naležat do ovocuv, ale smakujut preč po-raznomu. (Steven King) To było tohdy, jak ja brontavsie hołodny po Krystijaniji, siêtum divovidnum miêsti, kotoroho čołoviêk ne pokine, poka vono ne nakłade na joho svojoji pôznaki… Siêty… ЧЫТАЦЬ ДАЛЕЙ / CZYTAJ DALEJ

RSS і Facebook

Vspominki

Kinomanija abo Deseť davnich liêt z filmami

Kinoman Jan Maksimjuk, kuneć 1970-ch
Kinoman Jan Maksimjuk, kuneć 1970-ch

Skônčyvšy cykl uspominuv z ditinstva „Trava zabytia”, ja podumav, što teper trochu oddychnu od Czasopisa i voźmu sobiê dovžêjšy pereryv u pisani po-svojomu. Nu bo pro hramatyku i pravopis pudlaśkoji movy ja vže napisav faktyčno vsio, što treba dla tych, chto b chotiêv navčytisie pisati po-pudlaśki hramotno i eleganćko. A koli jdetsie pro toje, kob opisati, što zdaryłosie v mojôm žyci posli ditinstva, to vono, moje daliêjše žycie, pokazałosie mniê natôlko chaotyčnym i bezkirunkovym, što velikoji ochvoty bavitisie v svojoho bijografa v mene ne zjaviłosie.

Ale ja vsio ž zadumavsie: a čy tohdy, jak ja chodiv do liceja v Hajnuvci, a potum učyvsie v universyteti v Varšavi, było štoś, što nadavało koli ne odin sviêdomy kirunok, to choť jakuju-leń duchovu vjaź dla tych dvoch etapuv mojoho žycia, na hłubokuj provinciji i v stolici? Do ničoho rozumnoho ja ne dodumavsie, ale pryjšło mniê do hołovy, što akurat tohdy zjaviłasie vo mniê môcna lubov do filmuv. U Hajnuvci ja chodiv do kina „Leśnik” dva razy na tyždeń (repertuaru tam častiêj ne miniali), a v Varšavi byvało, što ja davav rady pohlediêti v kini i try filmy za odin deń.

Koli do mene dojšło, što mohu sebe z povnym pravom zaličyti do kinomanuv, u mene raptom zasverbiêli i ruki, i mozgi, kob podivitisie na toj môj čas 1970-ch i počatku 1980-ch same očyma vdiačnoho lubitela kinomastactva. Bo to film, a ne literatura, jak dumaju, dav mniê tohdy najbôlš dla kulturnoji samoedukaciji i, tak skazati, dla pošyrênia ohulnoho kruhohladu.

Tomu teper poprobuju napisati štoś pro svoje žycie mižy 15-m i 25-m rokom z punktu hlediênia (abo lepi skazati: z punktu sidiênia) kinomana. Nechaj siêty cykl rozkazuv pokamiś i nazyvajetsie “Kinoman”. Ja ne vpevniany, čy chvatit mniê terplivosti, kob potiahnuti joho tak dovho, jak ja tiahnuv “Travu zabytia”, ale budu staratisie. I povtoru tut poperedžanie, jakoje ja vykazav na počatku “Travy zabytia”: koli inšy fakty z mojoho žycia, ne zvezany z kinom i filmami, schočut pokorystatisie siêtoju okazijoju i poprosiatsie mniê na jazyk, ja ne budu deržati jich za zubami…

Jan Maksimjuk

Пакінуць адказ

Ваш адрас электроннай пошты не будзе апублікаваны.

Календарыюм

Гадоў таму

  • ў ліпені-жніўні

    710 – перамога дружын Давыда Гарадзенскага у 1314 г. над войскамі крыжакоў пад Наваградкам. 625 – 12 жніўня 1399 г. паражэньне войск Вялікага Княства Літоўскага на чале з князем Вітаўтам у бітве супраць войскаў Залатой Арды на рацэ Ворскла. 510 …ЧЫТАЦЬ ДАЛЕЙ / CZYTAJ DALEJ

Календарыюм / Kalendarium

Сёньня

  • (818) – у 1206 г. пачаўся захоп інфлянцкімі (лівонскімі) крыжакамі Кукенойскага княства (населенага Крывічамі і балцкімі плямёнамі), у якім панаваў полацкі князь Вячка (Вячаслаў), які загінуў у бітве з крыжакамі ў 1224 годзе.
  • (131) – 17.07.1893 г. у Варшаве нар. Аляксандр Вянгерка, польскі акцёр і рэжысёр. Акцёрскую кар’еру пачынаў у 1912 г. у Вільні, пазьней працаваў у тэатрах Варшавы, Кракава і Лодзі, у 1939 г. заснаваў Дзяржаўны Польскі Тэатр БССР у Беластоку. У 1941 г. арыштаваны гестапа, загінуў.

Новы нумар / Novy numer

Папярэднія нумары

Усе правы абаронены; 2024 Czasopis