Pa prostu / Па-просту

  • Płacz zwanoŭ

    19.Szalony kamandant z Sannikoŭ

    Pośle taho, jak letam 1944 r. Krasnaja Armia prahnała ad nas hitleraŭcaŭ, z zaniatych viosak na front brali maładych mużczyn. Tak mabilizavali miż inszym Kola K. z Sannikoŭ – apuściełaj cipier vioski pad Krynkami, pamiż Kruszynianami i Szaciłami. Jon naradziŭso ŭ 1916 r. Za polskim…ЧЫТАЦЬ ДАЛЕЙ / CZYTAJ DALEJ

Po pudlaśki / По-пудляські

RSS і Facebook

Vspominki

Kinomanija abo Deseť davnich liêt z filmami

Kinoman Jan Maksimjuk, kuneć 1970-ch
Kinoman Jan Maksimjuk, kuneć 1970-ch

Skônčyvšy cykl uspominuv z ditinstva „Trava zabytia”, ja podumav, što teper trochu oddychnu od Czasopisa i voźmu sobiê dovžêjšy pereryv u pisani po-svojomu. Nu bo pro hramatyku i pravopis pudlaśkoji movy ja vže napisav faktyčno vsio, što treba dla tych, chto b chotiêv navčytisie pisati po-pudlaśki hramotno i eleganćko. A koli jdetsie pro toje, kob opisati, što zdaryłosie v mojôm žyci posli ditinstva, to vono, moje daliêjše žycie, pokazałosie mniê natôlko chaotyčnym i bezkirunkovym, što velikoji ochvoty bavitisie v svojoho bijografa v mene ne zjaviłosie.

Ale ja vsio ž zadumavsie: a čy tohdy, jak ja chodiv do liceja v Hajnuvci, a potum učyvsie v universyteti v Varšavi, było štoś, što nadavało koli ne odin sviêdomy kirunok, to choť jakuju-leń duchovu vjaź dla tych dvoch etapuv mojoho žycia, na hłubokuj provinciji i v stolici? Do ničoho rozumnoho ja ne dodumavsie, ale pryjšło mniê do hołovy, što akurat tohdy zjaviłasie vo mniê môcna lubov do filmuv. U Hajnuvci ja chodiv do kina „Leśnik” dva razy na tyždeń (repertuaru tam častiêj ne miniali), a v Varšavi byvało, što ja davav rady pohlediêti v kini i try filmy za odin deń.

Koli do mene dojšło, što mohu sebe z povnym pravom zaličyti do kinomanuv, u mene raptom zasverbiêli i ruki, i mozgi, kob podivitisie na toj môj čas 1970-ch i počatku 1980-ch same očyma vdiačnoho lubitela kinomastactva. Bo to film, a ne literatura, jak dumaju, dav mniê tohdy najbôlš dla kulturnoji samoedukaciji i, tak skazati, dla pošyrênia ohulnoho kruhohladu.

Tomu teper poprobuju napisati štoś pro svoje žycie mižy 15-m i 25-m rokom z punktu hlediênia (abo lepi skazati: z punktu sidiênia) kinomana. Nechaj siêty cykl rozkazuv pokamiś i nazyvajetsie “Kinoman”. Ja ne vpevniany, čy chvatit mniê terplivosti, kob potiahnuti joho tak dovho, jak ja tiahnuv “Travu zabytia”, ale budu staratisie. I povtoru tut poperedžanie, jakoje ja vykazav na počatku “Travy zabytia”: koli inšy fakty z mojoho žycia, ne zvezany z kinom i filmami, schočut pokorystatisie siêtoju okazijoju i poprosiatsie mniê na jazyk, ja ne budu deržati jich za zubami…

Jan Maksimjuk

Пакінуць адказ

Ваш адрас электроннай пошты не будзе апублікаваны.

Календарыюм

Гадоў таму

  • у верасні

    1040 – У 983 г. вялікі князь Уладзімір на чале дружын, аснову якіх складалі дрыгавіцкія і крывіцкія воі, рушыў супраць яцьвягаў. Армія перайшла па землях сёньняшняй Беласточчыны і паводле „Повести временных лет” як напісана „Въ лето 6491 иде Володимир на …ЧЫТАЦЬ ДАЛЕЙ / CZYTAJ DALEJ

Календарыюм / Kalendarium

Сёньня

  • (119) – 24.09.1904 г. у Цяцерках на Браслаўшчыне нар. Мар'ян Пецюкевіч, беларускі этнограф і мэмуарыст. Вучыўся ў Віленскай Беларускай Гімназіі і ў Радашкавіцкай Беларускай Гімназіі. У 1929 г. паступіў у Віленскі Унівэрсытэт, які закончыў у 1938 г. Быў дзеячам Беларускага Студэнцкага Саюзу, Беларускага Інстытуту Гаспадаркі і Культуры, Беларускага Навуковага Таварыства; супрацоўнічаў з газэтай «Беларуская крыніца». Быў рэдактарам
  • (35) – 24.09.1988 г. на Ракавіцкіх могілках у Кракаве на адшуканай Алегам Латышонкам магіле Алеся Гаруна (Аляксандра Прушынскага) урачыста быў адкрыты надмагільны помнік беларускаму паэту і нацыянальнаму дзеячу.

Новы нумар / Novy numer

Папярэднія нумары

Copyright © 2023 Czasopis