Pa prostu / Па-просту

  • Płacz zwanoŭ

    23. Zabytaja tragedia kala Krynak (4)

    Syne, kab adkapać ich, paprasili Bronisia Czarnamysaho z susiednich Klabanaŭcaŭ. Toj uziaŭ z saboju jaszcze dvoch mużczyn i noczu pajechali na miesca tragedii. Kali paczali raskopvać jamu, z siaredziny trysnuła kroŭ. Pamału vyciahnuli dva trupy Sidaroviczaŭ i pa cichu pryviaźli ich da Kundziczaŭ. Myła ich…ЧЫТАЦЬ ДАЛЕЙ / CZYTAJ DALEJ

Po pudlaśki / По-пудляські

  • Kinoman

    13. Stan nevyznačanosti

    Orła wrona nie pokona! [Antykomunistyčne hasło v vojennum stani v Pôlščy.] Statut Białoruskiego Zrzeszenia Studentów (BAS) pisavsie mnoju miêseci dva. Odnočasno my začali vyšukuvati „našych” studentuv u akademikach raznych vyžšych škôł u Varšavi i psychologično pudhotovlati jich do toho, što budemo rejestrovati biłoruśku studenćku organizaciju… ЧЫТАЦЬ ДАЛЕЙ / CZYTAJ DALEJ

RSS і Facebook

Čałaviek pamiežža

U listapadzie minuła 160 hadoŭ z dnia naradžeńnia Mikoły Jančuka, jaki ŭ 1918 hodzie, u vieršy „Jankovi Kupali na pametku”, napisanym po-svojomu, adznačyŭ:

A Pudlasie i Ruś Biêła,

Jak dviê sestry rôdny.

Mov odnoho čłonki tiêła,

Byli b zavše zhôdny.

Ale dola jich lichaja

Zdavna rozłučyła

I obom tiažki na šyju

Kameń nałožyła.

Kim byŭ Mikoła Jančuk pa nacyjanalnaści? Ukraincam? Biełarusam? Ruskim (u sensie ruskich/rusinaŭ kolišniaha Vialikaha Kniastva Litoŭskaha)? Nia viedaju, jak Jančuk akreślivaŭ siabie sam. Mahčyma, jon pačuvaŭsia i adnym, i druhim, i trecim – pakolki byŭ čałaviekam z Padlašša, z uschodniesłavianskaj etnična-moŭnaj peryferyi, pravasłaŭnyja žychary jakoj i tady, i ciapier, amal 100 hod paśla jahonaj śmierci, mieli i majuć prablemy z nacyjanalnym samavyznačeńniem.

Mikoła Jančuk naradziŭsia 17 listapada 1859 hodu ŭ siamji starasty ŭnijackaj carkvy ŭ vioscy Kornica Siadleckaj huberni Rasiejskaj imperyi (siońnia Stara Kornica ŭ Łosickim paviecie Mazavieckaha vajavodztva). Jahony baćka trymaŭsia ŭnijackaha vieravyznańnia i paśla 1875 hodu (u jakim carskija ŭłady pieraviali viernikaŭ Chołmskaj unijackaj jeparchii ŭ pravasłaŭje), za što byŭ pieraśliedavany. Zachavaŭsia vierš Mikoły Jančuka, napisany po-svojomu, pra turemnyja pakuty ŭnijata, jaki nia choča pierajści na pravasłaŭje; vierš niesumnienna byŭ vodhukam na baćkavu dolu.

Sam Mikoła Jančuk suprać pierachodu z unijactva ŭ pravasłaŭje nie pratestavaŭ; u 1879 hodzie razam z siamjoju, u jakoj byŭ chatnim nastaŭnikam, pierajechaŭ z Padlašša ŭ Maskvu, dzie zakončyŭ histaryčna-filalahičny fakultet Maskoŭskaha ŭniversytetu. U Maskvie Jančuk pracavaŭ jak muzejny biblijatekar, dziejničaŭ u niekalkich arhanizacyjach litaraturna-muzejna-etnahrafičnaha profilu, byŭ zasnavalnikam i redaktaram viadučaha etnahrafičnaha časopisa Rasiei „Etnografičeskoje obozrenije”, udzielničaŭ u šmatlikich etnahrafičnych ekspedycyjach na svajo rodnaje Padlašša dy Palessie, Biełaruś i Ukrainu, padčas jakich zbiraŭ i zapisvaŭ falklor, pierš za ŭsio piesienny.

Jančuk publikavaŭ nia tolki artykuły pra etnahrafiju i narodnuju kulturu Biełarusi dy Ukrainy ŭ navukovych vydańniach, ale i teatralnyja pjesy. Pjesy vychodzili na tahačasnym varyjancie litaraturnaj ukrainskaj movy, ale zastajecca nia vyśvietlanym pytańnie, na jakoj nasamreč movie pisaŭ ich Jančuk – ci nie na padlaskaj havorcy svajoj vioski Kornica, jakuju vydaŭcy ŭ Lvovie i Kijevie „ŭkrainizavali”? Na siońniašni dzień viadoma, što na padlaskaj havorcy zastalisia pa Jančuku try vieršy i adno apaviadańnie – „Viêďma” – jakoje ŭ svoj čas apublikavaŭ časopis padlaskich ukraincaŭ „Nad Buhom i Narwoju”, pamianiaŭšy padlaskija dyftonhi na ŭkrainski litaraturny ikavizm (navošta?!).

Paśla Kastryčnickaj revalucyi Jančuk vykładaŭ u Maskoŭskim universytecie, dzie čytaŭ kurs lekcyj pa biełaruskaj i ŭkrainskaj litaraturach. Jon taksama braŭ udzieł u pracach kamisii pa stvareńni Biełaruskaha dziaržaŭnaha ŭniversytetu ŭ Miensku, a paśla jaho adkryćcia ŭ 1921 hodzie zaniaŭ pasadu prafesara katedry biełaruskaj kultury i etnahrafii. Jezdziačy z Maskvy ŭ Miensk i nazad, Jančuk zachvareŭ na tyf i pamior 6 śniežnia 1921 hodu. Pachavany ŭ Maskvie.

Jak mnie zdajecca, spadčyna Mikoły Jančuka, jak navukovaja, tak i litaraturnaja, naležyć siońnia z roŭnym pravam abodvum narodam – biełaruskamu i ŭkrainskamu. Jančuk byŭ čałaviekam pamiežža – kulturnaha, moŭnaha, nacyjanalnaha. Ale heta nie zaminała jamu pracavać na karyść usich žycharoŭ hetaha pamiežža. U tym liku i tych, jakija havaryli i chacieli havaryć po-svojomu, jak jon. I jon byŭ pieršym, chto staŭ pisać pa-padlasku:

Ja by chtiêv, – o daj to Bože,

Ščo b pora nastała,

Ščo b jakaja duša dobra

Koliś zaspivała.

Tuju piêsniu, ščo składajem

V svojuj rôdnuj movi,

Ščo najbôlš za vse była mniê

Zavše do lubovi.

Jan Maksimiuk

Пакінуць адказ

Ваш адрас электроннай пошты не будзе апублікаваны.

Календарыюм

Гадоў таму

  • У лістападзе

    505 – 1519 г. Заканчэньне пабудовы Барысаглебскай царквы ў Навагарадку, помніка архітэктуры готыкі. 445 – 1579 г. Пераўтварэньне Віленскай Езуіцкай Акадэміі ў Віленскі Унівэрсытэт – першы унівэрсытэт ва ўсходняй Эўропе. 405 – 1619 г. Надрукаваньне „Грамматики словенския правильная синтагма” Мялеція Сматрыцкага. 325 …ЧЫТАЦЬ ДАЛЕЙ / CZYTAJ DALEJ

Календарыюм / Kalendarium

Сёньня

  • (456) – У 1568 г. пачала дзейнасьць заблудаўская друкарня ў маёнтку Рыгора Хадкевіча, у якой друкаваліся кірылічныя кнігі, між іншым „Евангельле вучыцельнае” (1569) і „Псалтыр з Часасловам” (1570).
  • (208) – 4.11.1816 г. у мястэчку Кублічы каля Лепеля нар. Арцём Вярыга-Дарэўскі (пам. у ссылцы ў Сібіры ў 1884 г.), паэт, драматург, публіцыст. Быў сябрам У. Сыракомлі, В. Дуніна-Марцінкевіча. Пісаў на беларускай і польскай мовах. Запачаткаваў беларускія пераклады творчасьці А. Міцкевіча, між іншым пераклаў „Конрада Валенрода”.
  • (137) – 4.11.1887 г. у Капылі, Слуцкага павету нар. Зьміцер Жылуновіч (літаратурны псэўданім Цішка Гартны, замучаны савецкай бясьпекай 11.04.1937 г.), пісьменьнік, выдатны беларускі дзяржаўны дзеяч. Пісаць пачаў у 1908 г. у „Нашай Ніве”.
  • (109) – у лістападзе 1915 г. у выніку стараньняў беларускіх нацыянальных дзеячаў (падчас нямецкай акупацыі) пачалі адкрывацца на Віленшчыне першыя беларускія школы.
  • (95) – 4.11.1929 г. у в. Таргуны каля Докшыц нар. Сяргей Карніловіч, выпускнік Гімназіі імя Янкі Купалы ў Віндышбэргэрдорфе (Нямеччына). З 1949 г. жыў у эміграцыі ў Кліўленд (ЗША). Адзін з самых актыўных арганізатараў беларускага грамадзка-рэлігійнага жыцьця ў гэтым горадзе, між іншым

Новы нумар / Novy numer

Папярэднія нумары

Усе правы абаронены; 2024 Czasopis